АКТУАЛЬНІСТЬ НЕТРАДИЦІЙНИХ УРОКІВ

Сьогодні перед Україною стоїть нагальна потреба реформування всіх сфер суспільного життя, економічних відносин, політичної системи, які б дозволили нашій державі здійснювати поступ в бік Європейського союзу. Звичайно, потребує реформування і система освіти. Відтак, перед педагогічною наукою постають важливі питання, суть яких зводиться до того, які філософсько-світоглядні ідеї потрібно взяти за основу загальнотеоретичних засад розбудови національної школи, як трансформувати ці ідеї, адаптувати їх до специфіки України і в який спосіб впровадити їх в усі галузі педагогічної діяльності?

На мою думку, дана проблема є актуальною, зокрема, і в сенсі організації вивчення курсу історії в загальноосвітній школі та у процесі формування системи історичних знань в учнів. Сучасний педагог опинився в доволі складній ситуації. Велика кількість різноманітних методичних розробок пропонують різні модифікації європейського педагогічного досвіду, робиться акцент на тотальне використання тестових технологій, дистанційних форм навчання, впровадження комп’ютеризації. З іншого боку, не можна безоглядно відкидати те позитивне, що роками розвивалося вітчизняними педагогами, не можна не визнавати, що в Україні завжди була сильною історична школа, яка дала не одне покоління професійних істориків. Відтак, на мою думку, майбутнє української історичної освіти в розумному поєднанні вітчизняних історичних і педагогічних традицій з передовим досвідом європейських країн. Звичайно, сьогодні, в умовах загальної комп’ютеризації створюються колосальні можливості для швидкого отримання, переробки та передачі інформації. Дані досягнення науки, безумовно, слід використовувати в навчальному процесі. З іншого боку, слід визнати, що викладання історії в школі на сьогодні здебільшого здійснюється в класично-традиційному дусі, що не відповідає вимогам сучасного етапу технологічного прогресу і, як наслідок, результати навчання, тобто знання, не завжди відповідають реальній картині життя. Відтак, сьогодні неабиякого значення набуває технологізація процесу формування системи знань в учнів загальноосвітньої школи. Орієнтація сучасної системи освіти на розвиток особистості, з одного боку, та на досягнення якісно нового рівня освіченості, з іншого, - вимагають створення нових технологій навчання, що забезпечували б усебічний розвиток індивідуума та високу якість його знань. Особливість нестандартних уроків полягає в такому структуруванні змісту і форми, яке викликало б інтерес в учнів, сприяло їх оптимальному розвитку і вихованню.

 До нетрадиційних уроків належать:

1. Уроки змістовної спрямованості, їх основним компонентом є взаємини між учнями, засновані на змісті програмного матеріалу  -  уроки-семінари, уроки-конференції, уроки-лекції.

2. Уроки на інтегративній основі (уроки-комплекси, уроки панорами), їм властиве викладання матеріалу кількох тем блоками, розгляд об'єктів, явищ в їх цілісності та єдності. Проводять такий урок кілька вчителів, один з яких ведучий. Поєднують різні предмети: історію та музику, географію та іноземну мову тощо..

3. Уроки-змагання (уроки-КВК, уроки-аукціони, уроки-турніри, уроки-вікторини, уроки-конкурси). Передбачають поділ дітей на групи, які змагаються між собою, створення експертної групи, проведення різноманітних конкурсів, оцінювання їх результатів, нарахування певної кількості балів за правильність і повноту відповідей.

4. Уроки суспільного огляду знань (уроки-творчі звіти, уроки-заліки, уроки-експромт-екзамени, уроки-консультації, уроки-взаємонавчання, уроки-консиліуми). Особливості цих уроків полягають в опрацюванні найскладніших розділів навчальної програми, відсутності суб'єктивізму при оцінюванні (експертами виступають учні, дорослі). Вони спонукають до активної самостійної пізнавальної діяльності, вивчення додаткової літератури. Проводять їх наприкінці семестру, року.

5. Уроки комунікативної спрямованості (уроки-усні журнали, уроки-діалоги, уроки-роздуми, уроки-диспути, уроки-прес-конференції, уроки-репортажі, уроки-панорами, уроки-протиріччя; уроки-парадокси). Передбачають використання максимально різноманітних мовних засобів, самостійне опрацювання матеріалу, підготовку доповідей, виступи перед аудиторією, обговорення, критику або доповнення опонентів. Сприяють розвитку комунікативних умінь, навичок самостійної роботи. Підготовка доповідей розвиває мислення, пробуджує інтерес, перетворює малоцікаве повторення на захоплююче зівставлення точок зору.

6. Уроки театралізовані (уроки-спектаклі, уроки-концерти, кіно-уроки, дидактичний театр). Проводять їх у межах діючих програм і передбаченого навчальним планом часу, викликають емоції, збуджують інтерес до навчання, спираючись переважно на образне мислення, фантазію, уяву учнів.

7. Уроки-подорожування, уроки-дослідження (уроки-пошуки, уроки-розвідки, уроки-лабораторні дослідження, уроки-заочні подорожування, уроки-експедиційні дослідження, уроки-наукові дослідження). Зацікавлюють дітей, чиї інтереси мають романтичну, фантастичну спрямованість. Пов'язані з виконанням ролей, відповідним оформленням, умовами проведення, витівками.

8. Уроки-ділові, рольові ігри (уроки-суди, уроки-захисти дисертацій, уроки -   - «Слідство ведуть знавці», уроки-імпровізації, уроки-імітації). Передбачають виконання ролей за певним сценарієм, імітацію різнопланової діяльності, життєвих явищ. Особливо цінною є навчальна гра для школярів молодших класів, у яких конкретне образне мислення переважає над абстрактним. Проте деякі вчені вважають, що навчальні ігри дегуманізуюче впливають на учнів, оскільки дають можливість маніпулювати життям інших людей без одночасного підкорення системі стимулюючих імпульсів, яка існує в реальному житті. В іграх єдиним стимулюючим началом є боязнь бути низько оціненим товаришами або педагогом. Багато хто з педагогів недооцінює дидактичний ефект навчальних ігор, хоч і визнає їх роль у підтриманні в учнів пізнавального ентузіазму.

9. Уроки драматизації (драматична гра, драматизація розповіді, де неформальна драма створюється самими учасниками гри). Спрямовані на розвиток співробітництва і єдності у навчальній групі. Драматизація є засобом надання навчальному матеріалу і навчальному процесу емоційності. Забезпечує міжпредметні зв'язки з літератури, історії, предметів естетичного циклу тощо. Проте деякі педагоги застерігають від надмірного захоплення драматизацією, зокрема, при вивченні історії, що може зашкодити серйозному аналізу історичних подій.

Підготовка до нетрадиційного уроку може здійснюватися за алгоритмом колективної творчої діяльності: формулювання мети уроку, планування, підготовка, проведення уроку, підсумковий аналіз. Нехтування елементами цієї структури зводить нанівець зусилля педагога. Доцільно розглянути стратегію, тактику організації колективної творчої діяльності учнів на кожному з етапів. Нетрадиційні уроки руйнують застиглі штампи в органі-зації навчально-виховного процесу в школі, сприяють оптимальному розвитку  і вихованню учнів.

Спільний проект

Становище економіки України наприкінці 50-х — у першій половині 60-х років XX століття

Історія України. 11 клас

Мета: з'ясувати суперечливий характер ре­форм М. Хрущова та їхній вплив на розви­ток України; формувати вміння аналізувати економічні процеси; виховувати толерант­ність, повагу до історичного минулого своєї держави.

Очікувані результати

Після цього уроку учні зможуть:

характеризувати суперечливий характер економічних реформ М. Хрущова; пояснювати значення понять «децент­ралізація», «раднаргосп», «вертикальна й горизонтальна системи управління»; дати власну оцінку стану економіки Ук­раїни в 50—60-х рр, XX століття; пояснювати своє ставлення до надпрог-рам М. Хрущова; визначати головні події і дати в еконо­мічному розвитку країни періоду де-сталінізації.

Обладнання: плакати, карикатури, фотогра­фії 50-60-х років XX століття; підручник; документи.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Основні дати:

1954 р. — початок освоєння цілинних земель;

1959—1965 рр. — семирічний план;

1954 р. — початок адміністративного за­провадження кукурудзи;

1960 р. — створення республіканського раднаргоспу УРСР;

1961 р. — грошова реформа;

1964 р. — запровадження пенсій для колгоспників.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань, умінь та навичок

Бесіда з учнями

1. Яка подія сталася в лютому 1956 р. і яким чином вона пов'язана з М. Хрущовим?

2. Які події в історії СРСР і України запо­чаткував XX з'їзд КПРС?

3. Що таке «десталінізація»?

4. У чому проявилися особливості десталінізації в Україні?

5. У чому полягало розширення прав УРСР?

III. Мотивація навчальної діяльності

Запитання

1. Хто з вас живе в «хрущовках», побудова­них за часів Хрущова?

2. Чи існує сьогодні альтернатива таким оселям?

Учитель. У зведених за часів Хрущова бу­динках отримали нові квартири тисячі лю­дей. Це позитивний факт.

Тепер подивіться на плакати «їдьмо з нами», «Комунізм — це молодість світу».

Запитання

1. Який настрій у людей, зображених на плакатах? (Настрій радісний, люди усмі­хаються.)

2. Що ви дізналися від своїх родичів про той час?

Учитель. Судячи з цих плакатів, люди жили на той час добре, з оптимізмом дивились у майбутнє.

Проте у спадщину ми отримали також і практику закупку і ввезення зерна з-за кордону. Україна, житниця СРСР, з 1961 р. навіть себе не могла забезпечити зерном.

IV. Повідомлення теми та очікуваних результатів

Проблемне питання

•  Чому, незважаючи на численні реформи 50-60-х років, в Україні протягом 1958— 1964 років обсяг валової продукції сіль­ського господарства зріс менш ніж на 3%

V. Вивчення нового матеріалу

Первинне сприйняття. «Мозковий штурм»

Від чого залежить становище економіки в державі? (Запис відповідей на дошці)

Робота над поняттям «децентралізація»

Вчитель за допомогою схеми «Асоціативний кущ» пояснює зміст поняття «децентралі­зація».

Передача влади на міста

Скорочення союзних міністерств

Горизонтальна система управління

Децентралізація

Раднаргоспи

Реорганізація

Укріплення позиції місцевої влади

Горизонтальна система управління — органі­зація системи управління народним госпо­дарством за територіальним принципом — через раднаргоспи, що створювалися в еко­номічних адміністративних районах. На території СРСР було утворено 105 таких районів, а в УРСР —11. Під контроль раднаргоспів України було передано понад 10 тис. промислових підприємств, і напри­кінці 1957 р. їм були підвладні 97 % підпри­ємств республіки (1953 р. — лише 34 %).

Починаючи з 1928 р., народногосподарське планування в СРСР здійснювалось по п'ятирічках. Коли Хрущов познайомився з ходом виконання п'ятирічки, він зрозумів, що план шостої п'ятирічки на 1956-1960 рр. не виконувався. Це було головною причи­ною для зміни планування. Хрущов заявив, . що не варто підбивати підсумки шостої п'ятирічки, тому що треба розробити перс­пективний план на 1959-1985 рр. Складо­вою частиною цього плану стала семирічка 1959-1965 рр.

«Спільний проект»

Виявити суперечливий характер економіч­них реформ середини 50-60-х років, їх еко­номічні наслідки.

                                                                                                                                                                         

Робота в групах

                                                                                                                                                             

 Під час обговорення результатів роботи кожної групи на дошці з'являються підсум­ки роботи у вигляді таблиці «Наслідки ре­форми 50—60-х рр.».

Позитивне	Негативне
1. Створення раднаргоспів, розробка місцевих ресурсів. 2. Підвищення самостійності колгоспів. 3. Збільшення закупівельних цін. 4. Забезпечення населення житлом.	1. Освоєння цілини  - екстенсивний шлях розвитку сільського господарства. 2. Заборона тримати худобу в приміській зоні. 3. Надмірне захоплення .вирощуванням кукурудзи.

Робота з підручником

Опрацювати п. 2 § 21 і заповнити таблицю   «Розвиток промисловості наприкінці 50-х — у першій половині 60-х років».

Галузі промисловості	Досягнення
Машинобудування	Запорізький автозавод. Виробництво реактивних лайнерів Ту-124 (Харків).
Енергетика	Будівництво Кременчуцької, Дніпродзержинської, Київської ГЕС
Металургія	Криворізький гірничо – збагачувальний комбінат

Учитель. Разом з тим, на початку 60-х років почало масово поширюватися незадоволення робітників виробничими умовами, запровад­женням нової системи оплати праці, через яку різко зменшилася зарплата на підприємствах. Такі виступи мали місце в Краматорську, Чер­касах, Харкові, Києві. Вони були нетривали­ми і закінчувалися після втручання партійних та державних органів. Але в 1962 р. в Донець­ку і Жданові (Маріуполь) відбулися робітни­чі страйки і маніфестації. Внаслідок завору­шень в 1963 р. у Кривому Розі на цілий тиж­день було введено військове становище.

VI. Узагальнення та систематизація знань

Обговорення проблемного запитання

Чому, незважаючи на численні реформи 50—60-х років, в Україні протягом 1958-1964 років обсяг валової продукції сільського господарства зріс менш ніж на З%?

VІІ. Домашнє завдання

Семінар – дослідження.

 Мистецька Європа кінця XІX – початку XX століття. Модерн.

Всесвітня історія. 10 клас

Тема: дати характеристику епохи та основних напрямків культурного розвитку європейських країн; розглянути особливості стилю модерн; виділити характерні ознаки стилю в різних видах мистецтва; систематизувати інформацію про стиль; розвивати навички застосування одержаних знань для характеристики творів мистецтва, визначення характерних ознак стилю, групової роботи та прийняття колективного рішення; ознайомити із системою самооцінювання; стимулювати в учнів бажання поглиблювати свої знання з предмета; виховувати в учнів інтерес до творчої діяльності.

Тип уроку: опрацювання нового матеріалу.

Форма проведення: семінар – дослідження.

Обладнання: ілюстрації, дидактичний матеріал, ватман, маркери, підручники, довідники, зошити.

Підготовчий матеріал

Клас заздалегідь ділиться на 4 групи, які розподіляють між собою обов’язки:

а) керівник – оцінювач: спрямовує роботу групи; визначає й оцінює роботу кожного (бажано, щоб це був учень, який має організаційні здібності, уміє визначати головне, конкретно мислити, об’єктивно оцінювати роботу членів групи);

б) експерт: глибоко володіє інформацією; самостійно детально ознайомився з матеріалом; ознайомлює з вивченим всю групу (учень, який претендує на високий бал);

в) доповідач: озвучує, презентує роботу групи (учень, який вміє добре формувати та висловлювати думки);

г) секретар: фіксує всі ідеї, які виникли в процесі роботи групи (учень, який вміє слухати й чітко формулювати думку);

д) інформгрупа: добирає матеріал для роботи групи, репродукції, інформацію та ін. (учні, які швидко та якісно працюють з літературою).

Завдання групи

Опрацювати матеріал та скласти конспект у вигляді схеми чи таблиці за підтемами, ознайомити з матеріалом всю групу.

Оцінювання: керівники групи оцінюють роботу кожного члена групи, також учні дають оцінку своїй роботі. Оцінки виставляються в картки (додаток 5). Після презентації виконаних завдань, враховуючи якість роботи, вчитель визначає коефіцієнт успішності групи (від 0,1 до 1). Оцінки виставлені учнями, помножуються на коефіцієнт успішності групи.

Записи ведуться в довільній формі, а результати роботи групи, виконані на великому аркуші, слід вивісити на дошці.  Протягом роботи груп вчитель допомагає учням визначатися з прикладами, підбором ілюстрацій, складанням схем тощо.Презентація проходить у довільній формі, 4-й групі бажано виступати останньою. Доповідач озвучує записане та пояснює на прикладах. Інформгрупа  допомагає демонструвати ілюстрації. Виступ кожного доповідача триває 4-5 хв.

Хід уроку

І. Актуалізація знань учнів.

Учитель коротко характеризує епоху та основні напрямки культурного розвитку європейських країн.

Кінець ХІХ – початок – ХХ ст. – час стрімкого технічного прогресу в провідних  країнах світу.

У культурному житті Європи формуються  полярні погляди на мистецтво:

а) необхідність реалістичного відображення світу;

б) проникнення в таємну, не пізнану розумом сутність явищ.

На основі останнього погляду формується стиль модерн. Ідеологічним обґрунтуванням модерну став літературний символізм, представниками якого були французи Верлен, Рембо, Меларме. Новий стиль набув розвитку у Франції («art nouveau» - нове мистецтво), Німеччині («югендстиль» - молодий), Австрії («сецессіон» - «відхід»), Англії («модерн - стайл»), США (стиль Тіффані). Історичною заслугою нового стулю було те, що він являв собою синтез мистецтв.

ІІ. Опрацювання навчального матеріалу.

Робота в групах

Завдання. Опрацювати матеріал та скласти конспект у вигляді схеми чи таблиці за підтемами, ознайомити з матеріалом всю аудиторію.

- 1-а група – стиль модерн у живописі;

- 2-а група – стиль модерн в архітектурі;

- 3-я група – російський модерн;

- 4-а група – таблиця – схема «Модерн» (теоретичні питання).

Презентація виконаного завдання

Доповідачі озвучують записане та пояснюють на прикладах. Інформгрупа допомагає демонструвати ілюстрації.

ІІІ. Підсумки та узагальнення.

Учитель. Модерн був дуже перспективним стилем, проте проіснував досить недовго. Перша світова війна кардинально змінила погляди суспільства на мистецтво, внаслідок чого почали формуватися нові стилі й напрямки.

ІV. Оцінювання.

V. Домашнє завдання.

Самостійно дослідити творчість одного з представників стилю модерн (реферат).        

Урок прес-конференція

Післявоєнне «економічне диво» в Німеччині,Італії та Японії

Всесвітня історія. 11 клас

Очікувані результати

Учні зможуть:

теоретично осмислити історичний процес;

розкрити поняття «економічне диво»;

проводити історичні паралелі розвитку економіки на прикладах Німеччини, Італії та Японії;

набути навичок участі в роботі малої групи при проведенні «Мозкового штурму»;

аналізувати й прогнозувати історичну ситуацію.

Тип уроку: засвоєння нових знань

Обладнання уроку: політична карта світу, таблиці, схеми, підручники, додатковий матеріал; правила проведення «Мозкового штурму»; інтерактивна технологія «Мікрофон».

План уроку

1. Післявоєнний економічний підйом ФРН.

2. Розвиток Італії за «планом Маршала».

3. Особливості японського «економічного дива».

Хід уроку

Клас ділиться на декілька груп, які одержують випереджаючі завдання з теми і повинні представляти три країни, що прийняли економічну, політичну характеристику країни і відповідають на питання кореспондентів, а експерти підбирають підсумки (робота в малих групах).

Учитель. Дорогі друзі! Сьогодні наша зустріч пройде в незвичайній для вас формі. Всі ми присутні на прес-конференції, в якій братимуть участь кореспонденти газет і експерти. Нам необхідно на історичних фактах простежити економічний розвиток Японії, Італії і Німеччини. Що лежить в основі японського «економічного дива»? Коли і як почався підйом економіки ФРН? Як розвивалася Італія, яка відрізнялася повільним господарським розвитком і бідністю населення?

1-й оглядач. Звична історична практика свідчить, що національні катастрофи спричиняють за собою тривалі і важкі негативні наслідки в економічній, соціальній, зовнішньополітичній та інших сферах. Як висловився Бісмарк, «переможеному переможець залишає тільки очі, щоб було, чим плакати». У розглядуваному нами випадку все було навпаки. Переможені країни, обернувши поразку в перемогу, швидко досягли неординарних успіхів, а країна переможець надала їм значного сприяння.

2-й оглядач. Сьогодні в нашій країні велика частина населення характеризується низьким рівнем життя. Падіння виробництва і занепад економічного потенціалу, утомленість людей – все це паралізує волю і підриває мужність народу в мобілізації своїх сил для наполегливої праці в ім’я відродження країни та її гідного існування. Але ж народи Німеччини, Італії і Японії після Другої світової війни так само опинилися у скрутному становищі.

1-й кореспондент. Дайте економічну характеристику післявоєнної Німеччини.

3-й оглядач. У Західній Німеччини людей бродили серед поруйнованих міст у пошуках елементарних засобів існування. При значному скороченні житлового фонду її населення в результаті розподілу країни збільшилося з 40,3 млн в 1939 р. до 48 млн у 1950. У 1947 р. населення одержувало по картках в місяць 6 кг хліба, 0,5 кг цукру, 0,6 кг м’яса. США і Англія вимушені були щорічно завозити до Західної Німеччини продуктів і предметів першої необхідності на 1 млрд марок у 1938 р., а вже у 1945 р. – на суму 276 млрд. У країні поширювалася  інфляція і процвітав чорний ринок. Значна частина підприємств була розгромлена або демонтована за рахунок репарації.

1-й експерт. У 1947 р. окупації власті склали звіт економічного стану Західної Німеччини. Один з основних висновків звучав так: без возз’єднання західної і східної зон оздоровлення економіки і нормалізація життя може бути досягнута тільки шляхом еміграції 20-ти мільйонів німців, приречених на голодну смерть.

2-й кореспондент. На якому рівні перебувала економіка післявоєнної Італії? В Італії, що втратила 450 тис. убитими і зниклими без вісти, було повністю зруйновано 2 млн житлових, 40% шкільних і 20% приміщень лікарень, без притулку лишилося 3 млн чоловік, було виведено з ладу 20% всіх підприємств і втрачено 90% торгового флоту. У країні 2 млн безробітних, денна норма хліба складала 200 гр., а продукти на чорному ринку були не доступні більшості мешканцям

4-й оглядач..

3-й кореспондент. Довоєнна Японія була надзвичайно мілітаризованою країною. Що ж відбувалося у післявоєнний період з цією країною, на яку було скинуто 2 атомні бомби, і як розвивалася економіка Японії в 1945-1947 роках?

5-й оглядач. Украй несприятливими були вихідні позиції Японії, з яких вона почала свій післявоєнний розвиток. Економіка була мілітаризована й виснажена війною, розруха і припинення надходження сировини з колишніх колоній та окупованих країн призвели до того, що рівень промислового виробництва складав у 1946 р. 30%, а 1947 р. – 37% від довоєнного. Багато міст було поруйновано, а в країну повернулися 6 млн співвітчизників, що репатріювали з-за кордону. Населення зубожіло, в країні панував дух національного приниження та безнадії. Здавалося, що Японія приречена на жалюгідне існування третьорозрядної країни.

2-й експерт. У переможених країнах панувала атмосфера страху, відчаю і невпевненості в завтрашньому дні, їх народ піддався небаченому моральному шоку, викликаному воєнною поразкою, гігантськими втратами і злочинами проти людства.

1-й кореспондент. Різке економічне піднесення ФРН, Італії та Японії відбулося не одночасно або раптово, цьому передував складний процес відновлення народного господарства. Як це відбувалося в Німеччині?

3-й оглядач. У Німеччині відновлювальний період почався поволі і важко. Причиною цього був розподіл країни на зони окупації, впливала також відсутність єдиного державного центру управління країною. Перелом стався в 1948 р., коли почав діяти «план Маршала» і розпочалися економічні реформи Л. Ерхарда. Темпи розвитку народного господарства виявилися такими, що до середини 1950 р. досягнутий і перевершений рівень промислового виробництва.

2-й кореспондент. Чи можна чітко визначити часові межі італійського «економічного дива»?

4-й оглядач. Часові межі італійського «економічного дива» неможливо визначити так чітко, як на прикладі ФРН, хоча це поняття з’явилося в другій половині 50-х років – на початку 60-х років. В Італії відбувається модернізація виробництва, і країна з аграрної перетворюється на індустріальну, посівши в кінці 60-х років 6-е місце за обсягом промислового виробництва. «Економічне диво» наклало відбиток на всі сторони життя Італії. (Зміни в житті Італії можна проілюструвати за допомогою підготовленого учнями реферату «Італійський неореалізм в кіно», розквіт якого припадає на час змін в економічному і духовному стані італійського суспільства.)

3-й кореспондент. Що, на вашу думку, лежить в основі японського «економічного дива»?

5-й оглядач. «Економічне диво» в Японії охопило найбільший проміжок часу: майже 20 років. «Економічне диво» не з’явилося саме собою. Воно було заплановане і детально розроблене. «Економічне диво» базується на здійсненні науково-технічного процесу. Його основні напрями: електронізація економіки і суспільства в цілому, широкомасштабна автоматизація праці. Японське «економічне диво» зробили можливим самі японці. Працьовитість і дисциплінованість – найважливіші риси японської національної вдачі. Японія – одна з потужних центрів чорної металургії, машинобудування, автомобільної промисловості. У 70-ті рр. ХХ ст. половина кораблів, спущених на воду побудовані в Японії. На поч. 90-х рр. Японія виробляла 12% всієї світової продукції. Джерело до успіху слід шукати в цілеспрямованій свідомій діяльності японців.

Експерт. «Економічне диво» у вказаних 3-х  країнах було забезпечене цілим рядом чинників, серед яких особливими були:

1. Допомога і підтримка країн-переможниць, яка здійснювалася за трьома основними напрямками:

а) досягнення політичної стабільності;

б) соціально – економічні реформи;

в) економічна допомога.

2. Роль національних політичних еліт.

3. Активна реформаторська діяльність держави.

4. Опора на науково – технічний процес.

5. Економічна активність народу і розвиток духу підприємництва.

Учитель. Явище, назване «економічним дивом» в Німеччині, Італії та Японії, - яскрава сторінка історії цих країн.

Без неї неможливо достатньо повно зрозуміти не тільки економічний, але також і політичний, духовний розвиток цих країн. Вони першими збагатили людство досвідом переходу від тоталітаризму до демократії, дали ще один приклад успішного розв’язання щонайгостріших економічних проблем шляхом глибокого реформування суспільства. «Секрети» економічних успіхів цих країн були доповнені в 70-80-х рр. прикладом виходу на лідируючі позиції в світовому господарстві таких держав, як Сінгапур, Тайвань, Південна Корея, Гонконг та ін.

Таким чином, економічні процеси, розглянуті в плані політичної історії і духовного життя народів, є одним з аспектів розуміння історії як цілісного явища, в якому поєднуються всі елементи соціальної життєдіяльності людини.

Домашнє завдання

1. Підручник

2. Письмово відповісти на питання:

а) Що, на вашу думку, лежить в основі японського «економічного дива»?

б) Чим повчальний досвід ФРН для інших держав?

в) Які причини італійського «економічного дива»?

3. Скласти порівняльну таблицю схему розвитку економіки Німеччини, Італії, Японії.

Аналіз (обговорення) результатів теоретичних досліджень

Воєнно-політичні події 1650-1653 рр.

Історія України. 8 клас

Очікувані результати

Що треба знати:

•    Воєнно-політичні події 1650-1653 рр., причини перемог і поразок, їх наслідки;
•    Внутрішнє і зовнішньополітичне становище Гетьманщини;
•    Про походи Б.Хмельницького в Молдавію;
•    Причини відновлення військових дій з Польщею;
•    Найважливіші заходи Б.Хмельницького в 1650-1653 рр.

Що треба вміти:

•    Аналізувати історичні події 1650-1653 рр.;
•    Висвітлювати дипломатичну діяльность Б.Хмельницького;
•    Вміти самостійно працювати з документами підручника, додатковою літературою, проводити дослідження відповідно до заданого плану;
•    Представляти результати досліджень,
•    Розвивати логічне мислення;
•    Сприяти розвитку творчої уяви учнів.

Обладнання: підручник, атласи, карта Національно-визвольної війни, контурні карти, таблиці, документи, ілюстрації.

Основні поняття: внутрішня політика, реєстр, сепаративна угода.

Історичні дати:

•    1651 р.- Берестецька битва, Білоцерківський мирний договір;
•    1652-1653 рр. - Молдавські походи;
•    1653 р. - Жванецька облога.

Історичні діячі: В.Лупул, Д.Нечай, І Богун, Т. Хмельницький.

Тип уроку: аналіз ( обговорення ) результатів теоретичних досліджень.

Метод: евристична бесіда, дослідницька робота, гра „Дерево рішень".

Хід уроку:

І. Організаційний момент.

Актуалізація опорних знань.

Проведення гри „Дерево рішень" /Оцінювання в балах/.

1.    Відповідно до якого договору встановлювалися кордони України? (1).
2.    Опишіть структуру Війська Запорозького (2).
3.    Назвіть основні органи влади Війська Запорозького (2).
4.    Дати характеристику фінансової системи козацької держави (2).
5.    Чи було у козацькій державі постійне військо? Обгрунтуйте свою відповідь (2).
6.    Назвати державну сиволіку козацької держави (1).
7.    Місто - столиця козацької держави (1).
8.    Які функції були в генерального обозного ? (1).
9.    Кого ви знаєте з визначних генеральних старшин ?. Які їх функції? (2).
10.    Охарактеризуйте дипломатичну діяльність Б.Хмельницького. Висловіть свою думку (3).

Планування досліджень.

Теми досліджень:

1.    Відновлення військових дій.
2.    Берестецька битва. Білоцерківський мирний договір.
3.    Битва під Батогом і Жванцем.1-й і 2-й молдавські походи.
4.    Внутрішнє і зовнішньополітичне становище Гетьманщини наприкінці 1653 р.

Вступне слово вчителя

Народ України був незадоволений змістом Зборівської угоди, та гетьман змушений був рахуватися з ним. Хан не вирішив остаточно на чиїй стороні він буде виступати.

Тривале лихоліття війни до кінця 1653 року довело українське суспільство та його економіку до критичного стану. Значно погіршалось міжнародне становище України. Тому Б.Хмельницький зрозумів, що виграти війну проти Польщі можна лише з сильними союзниками і він почав шукати союзну з Туреччиною і Московію.

Представлення учнями досліджень.

І група учнів дослідників.

І в Україні, і в Польщі Зборівський договір сприймався як угода, що давала час для нетривалого перепочинку. Козацькі низи, селяни, міщани не визнавали договору з поляками, звинувачували гетьмана в зраді й навіть готові були його вбити. Повстанці не збиралися складати зброю й чинили запеклий опір панам, що поверталися до своїх маєтків. Велика кількість повстанців (понад 40 тис.) і зосередилися на Брацлавщині, Волині, Поділлі. Очолив їх козацький полковник Данило Нечай.

Знаходячись у досить непевному становищі після Зборівської мирної угоди Б.Хмельницький намагався забезпечити незалежність України шукаючи зв'язки з іншими державами. Важливе місце для України мала Молдавія: по - перше, як торговий шлях до Туреччини; по-друге, підтримувати тісні культурні та релігійні зв'язки.

Проте тогочасний правитель Молдавії Василь Лупул в своїй політиці лавірував між Туреччиною і Польщею. Щоб здобути вплив на цю державу, Хмельницький у вересні 1650 року здійснив блискавичний похід на Молдавію з 70 тисячною українським військом і татарами і повністю розгромив військо молдавського господаря. Внаслідок цього Лупул змушений був заключити мирний договір, що передбачав допомогу Богдану Хмельницькому. Гарантією виконання договору було те, що молдавський господар обіцяв віддати свою дочку Розанду за старшого сина гетьмана Тимофія.

2-а група учнів дослідників

Польські війська в лютому 1651 року розпочали військові дії проти Війська Запорозького. Гетьман Калиновський несподівано напав на прикордонне містечко Красне і захопив його. Під час битви загинув брацлавський полковник Данило Нечай, один з найпопулярніших в народі сподвижників Б.Хмельницького. Здобувши перемогу польські війська рушили на Вінничину, але тут зустрілися великий супротив Івана Богуна, який дав гідну відсіч. Втрати були значні з двох сторін. Крім того поширилась чутки, що до козацького війська Б.Хмельницький вислав значну підмогу, тому Калиновський вирішив відступити.

Але всі ці бої були лише підготовкою. Справжня велика битва відбулася в середині червня 1651 року на кордоні Галичини й Волині, під Берестечком.

Загальна кількість з їх союзниками становила 150-200 тис. війська. Військо Б.Хмельницького мало 120-140 тисяч, в кінці червня до нього приєднався Іслам-Гірей з 28 тисячами татар.

Битва розпочалася 28 червня 1651 року. Протягом перших двох днів битви відчувалася значна перевага козаків. На третій день сталося несподіване: поляки почали обстріл татарського табору, і кримчаки почали відступати, відкриваючи фланги козацького війська. Щоб заспокоїти татар Хмельницький разом з генеральним писарем І.Виговським поїхав до хана. Хан захопив у полон гетьмана і всіх, хто з ним був і відступив з військом з-під Берестечка.

Повстанські війська опинилися в оточені. 10 днів тривали запеклі бої. Вночі 10 липня Іван Богун узяв на себе командування, почав виводити армію з оточення. Тоді повстанці поставили вози в чотирикутник, з трьох боків викопали шанці, один фланг прикрили болото.

Під шаленним вогнем польських гармат козаки возами, наметами, власним одягом вимостили шлях через болото. По переказах  літописців існує легенда ( а може і правда), що прикривати відступ залишилося 300 козаків, які цілий день стримували наступ поляків і полягли всі як один, але не здалися і не хотіли бути помилуваними, як обіцяли їм поляки.
Так трагічно для України закінчилася битва під Берестечком. Унаслідок Берестецької битви: козаки втратили понад 30 тис. осіб; до поляків потрапила канцелярія гетьмана;

Тугай-Бей захопив українського гетьмана в полон, загинув митрополит Йоасат і велика кількість селянства.

3-я група учнів дослідників.

Під час Берестецької битви з півночі почали наступ литовські війська на чолі з князем Радзивілом, яким вдалося захопити Київ і Чернігів. У цей критичний час гетьман Хмельницький виявив велику моральну силу й високий бойовий дух. Гетьман наказав спорудити укріплення біля Білої Церкви, де на початку жовтня 1651 року зосередилася велика українська армія. Бої під Білою Церквою почалися в середині вересня 1651 року.

В цих боях польські війська не змогли побороти козаків, а козаки не мали сил для нового наступу. Це призвело до підписання Білоцерківського мирного договору 28 вересня 1651 року. Цей документ ультимативного характеру складався з 24 статей.

Згідно цього договору:

•    число реєстрових козаків зменшилась вдвічі з 40 тис.до 20 тис. чол.);
•    козацькою територією визнавалося тільки Київське воєводство;
•    у Брацлавське, Чернігівське воєводства поверталася польська адміністрацію;
•    магнатам і шляхті поверталися їхні землі;
•    гетьман зобов'язувався розірвати свій союз з Кримським ханством і татарами;
•    гетьману заборонялося вести самостійну міжнародну політику;
•    на Поділля, Волинь і Чернігівщину вступало польське військо;
•    усю старшину й полковників мав затверджувати король;
•    поляки підтверджували права православної церкви;
•    проголошувалася амністія всім учасникам повстання.

Білоцерківський мирний договір викликав невдоволення широких народних мас, які були ущемлені у своїх правах. Почалося нове піднесення національно-визвольної боротьби.

4-а група учнів дослідників.

Після укладення Білоцерківського договору магнати і шляхта стали повертатися на Україну, відновлюючи феодально-кріпосницькі порядки. Масове обурення викликала поява в Україні 20-тис. польського війська на чолі з коронним гетьманом М. Калиновським, яке стало табором біля урочища Батіг (теп. С. Четвертинівка Вінницької обл.).„Хмельницький боїться нас, - запевняв шляхту Калиновський, - настав час готуватися до битви". Коронний гетьман планував розбити козацькі сили по частинах. Вибір упав на військо.Навесні 1652 року всі повстанські сили були зосереджені у двох арміях. Лівобережні полки під проводом полковника Подобайла прикрили Україну з півночі, з боку Литви.Головні козацькі сили зібралися в Чигирині. Б.Хмельницький виправляє свого сина Тимофія з частиною війська у Молдавію для підписання з Молдавією нового союзу і одруження його дочкою Розандою. Проте на перешкоді Тимофію стало польське військо на чолі з коронним гетьманом Калиновським, який зосередив 30 тисячне військо біля гори Батіг на Брацлавщині.

22 травня 1652 року Б.Хмельницький з усіх боків оточив ворожий табір і атакував його.Уночі козаки й татари вдерлися в розташування ворога. Значна частина шляхтичів намагалася втекти. Скориставшись метушнею, козаки підпалили польський табір.Уранці 23 травня Б.Хмельницький розпочав загальний наступ проти польської армії.Жорстока й кривава битва тривала аж до самої ночі; польське військо було знищене.Загинуло 8 тис. найкращих воїнів, серед них половина гусарських частин і сам гетьман Калиновський. Битва під Батогом принесла ще більшу славу великому гетьману і його подвиг прирівнювали із перемогою карфагенськогополководця Ганнібала над римлянами під Каннами 216 року до н.е.Унаслідок битви під Батогом 1652 року майже вся територія була звільнена з-під ярма Речі Посполитої. Білоцерківський договір утратив свою силу.

5- група учнів дослідників

Наляканий таким розвитком подій польський король знову почав збирати нове військо.До королівської армії приєдналися великі загони найманців, у її складі нараховувалися близько 20 тис. Німців, 8 тис. молдованів, 15 тис. угорців і трансільванців. Це військо,очолюване самим королем, отаборився під Жванцем на Поділлі. Об'єднане козацько-татарське військо під проводом Б.Хмельницького та Іслам - Гірея зненацька підійшло до табору й почало облогу, яка тривала кілька місяців ( вересень-грудень 1653 року). У таборі почався голод, лютували хвороби. Стали масово втікати з польського війська союзники. Над Польщею нависла загроза військової катастрофи. За цих обставин король послав до татарського війська таємне посольство і укладає мир. Після укладення угоди з поляками татари почали вимагати від Хмельницького припинення воєнних дій , а від короля - виконання умов Зборівської угоди. Уже втретє хан зрадив Хмельницького. Військо Б.Хмельницького відступає, а татари повертаючись до Криму через усю Україну, взявши великий ясир.

6- група дослідників

Намагаючись перешкодити гетьманові, польське командування вислало на Поділля 60-тисячну армію під командуванням коронного гетьмана М.Калиновського. Після розгрому в травні-червні 1652 року в Батозькій битві польського війська, українська армія, вступивши в Молдову, змусила В.Лупула прийняти умови Б.Хмельницького.

Сильна зовнішня політика українського гетьмана в Молдові стурбувала її сусідів призвела до формування сильної антиукраїнської коаліції, до якої ввійшли Річ Посполита, Валахія й Трансільванія. У квітні 1653 року волоський господар М.Басараб і семиградський князь Юрій ІІ Ракоці при підтримці польського уряду захопили Ясси й посадили на престол С. Георгіцу.

Лупул звернувся по допомогу до Хмельницького. 1-2 травня 1653 року українські війська під проводом Хмельницького розгромили загони С. Георгіцу та повернули владу В.Лупулові.

Українська армія знову зайняла територію по р. Случ. Тимофій одружується з Розандою, але цей союз не був довготривалим. У Волощині розпочалися нові військові дії, під час яких у битві під Сучавою був смертельно поранений Тимофій. Його козаки після місячної капітуляції 19 жовтня 1653 року привезли додому.

У березні 1653 року розпочався новий похід поляків на Брацлавщину польського воєводи С.Чарновецького, якого розгромив І.Богун. Влітку на Україну рушило коронне військо на чолі з королем.

У вересні воно було блоковане, а потім оточене під Жванцем козацько-селянським військом на чолі з гетьманом. В цій військовій операції йому допомагаль татарські загони на чолі з Іслам-Гіреєм. Облога тривала два місяці. В польському оточені почалися голод і хвороби. І тоді польський король пішов на хитрощі підписав таємну угоду з татарами. В таємній угоді між королем і ханом крім виплати великої суми золотих давалася згода:

а) підписати сепаративну угоду;
б) відновлення Зборівського договору;
в) дозволити татарам забрати ясир у Галичині та на Волині.

15 грудня 1653 року в Жванці було підписано новий мир з Польщею на засадах Зборівської угоди.

Закріплення вивченого матеріалу.

Проведення гри „Історична розминка".

Кожна група одержує завдання, на підготовку яким дається 4-5 хвилин на підготовку.

І група.

1.    Яке значення для України мала Молдавія? (2).
2.    Як Б.Хмельницький здійснював свою політику щодо Молдавії? (2).
3.    Що вам відомо про військові дії козаків з полякам навесні 1651 року? (1).
4.    Коли відбулася Берестецька битва, які її наслідки ? (2).

ІІ група

1.    Чим закінчився другий молдавський похід? (1).
2.    Що вам відомо про умови Білоцерківської угоди (2).
3.    Чому битва під Жванцем закінчилася невдало для козацької армії? (2).
4.    Коли було підписано таємну угоду між колоем і ханом? Які умови цієї угоди ви знаєте? (2).
5.    Підбиття підсумків уроку, оцінюванння результатів уроку.

( Виставлення оцінок, відзначення найбільш активних учнів).

У.Завдання додому.

1.    Підготуватися до повторювально-узагальнюючого уроку.
2.    Опрацювати параграфи по темі.
3.    Виконати тестові завдання.

Урок з елементами театралізації

Запорізька Січ у другій половині 17 ст.

Історія України. 8 клас

Мета: з’ясувати, як складалися відносини Запорізької Січі з Гетьманщиною та урядом Москви, визначити роль Запорізької Січі в історії України другої половини 17 ст., оцінити діяльність найвидатнішого кошового отамана за всю історію січей – Івана Сірка; використовуючи історичні джерела, розвивати навички роботи з контурною картою та історичною картою, вміння аналізувати історичні події, свідомо застосовувати історичні поняття; сприяти розвитку акторських здібностей, вихованню почуття патріотизму, громадянської свідомості, інтересу до історії свого народу та його героїчного минулого.

Тип уроку: комбінований.

Форма уроку: урок з елементами театралізації

Обладнання: підручник – В. С. Власов. Історія України 8 клас, картина І. Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султанові», «Похід козаків у Крим 1675 року на чолі із Сірком», портрет І. Сірка, зображення Чортомлицької Січі, аудіо запис козацького маршу, аудіо запис «стукіт копит», аудіо запис «Звуки литаври», історична поема О. Дудки «Кошовий Іван Сірко

Основні дати:

• 1652–1709 р. р. – існування Чортомлицької Січі;
• 1663р. – обрання вперше Сірка кошовим отаманом.

Очікувані результати:

 Після уроку учні зможуть визначати роль Запорізької Січі в історії України другої половини 17 століття; характеризувати відносини Запорізької Січі з Гетьманщиною та урядом Московії; оцінювати діяльність найвидатнішого кошового отамана за всю історію Січей – Івана Сірка, використовуючи історичні джерела; висловлювати ставлення до основних подій доби.

ХІД УРОКУ

І. Організація навчальної діяльності.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Опитування проводять самі учні, які готували по 5–7 питань до вивченої теми, наприклад:

• Слобідська Україна? (Територія сучасної Харківської, Сумської, Донецької, Луганської областей, а також Воронезької, Курської, Белгородської областей Російської Федерації.)
• Займанщина? (Право, за яким кожний переселенець привласнював собі стільки землі, лісу, сінокосів, скільки міг обробити. Зайнята земля не обкладалася податком.)
• Що приваблювало переселенців в Слобідську Україну? (Займанщина, звільнення від податків.)
• Чи був подібним адміністративно – територіальний устрій Гетьманщини до устрою Слобідської України? (Так. На території Сл. Укр. було сформовано 5 полків: Острозький, Харківський, Сумський, Охтирський, Ізюмський.)
• Назвіть привілейовані стани в Гетьманщині в др. пол. 17 ст.? (Козаки і православне духівництво)
• На які групи поділялися козаки? (Городові – ті, що мешкали на території Слобідської України та Гетьманщини, та низові, що перебували на Січі.)

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів:

Учитель:

Діти, я хочу, щоб сьогодні на уроці ми з вами занурилися в історичні події др. пол. 17 ст., відчули себе тогочасними мешканцями Січі, вдихнули запах степової трави, побачили настрій козаків, їхні усмішки, а, головне, оцінили діяльність найвидатнішого кошового отамана за всю історію Січей – Івана Сірка. Працювати будемо за планом:

1.     Відносини Запорізької Січі з Гетьманщиною

2.     Історичний портрет І. Сірка

3.     Походи на чолі з І. Сірком

4.     Політика Московського уряду щодо Запорізької Січі

Робота з історичною картою в підручнику стор. 166. Завдання учням:

Розгляньте карту. Які терени охоплювала Лівобережна Україна (разом із Запорізькою Січчю) та Слобідська Україна у 80 – ті роки 17 ст.? Де була розташована Січ - столиця? Під владою яких держав перебували інші українські землі?

ІV. Вивчення нового матеріалу.

1. Як складалися відносини Запорізької Січі з Гетьманщиною

Розповідь учителя:

Перед початком Національно – визвольної війни Запорізька Січ містилася на Микитиному Розі. Січі належала провідна роль у підготовці та розгортанні Національно – визвольної війни українського народу проти польського панування. Однак за умовами Зборівського договору багато запорожців опинилося поза козацьким реєстром. Це спричинило невдоволення січовиків та загострення відносин із гетьманською владою. Не оминув запорожців і Білоцерківський договір. Не випадково січовики брали участь у виступах козацтва проти старшини й гетьмана. Напружені взаємини Запорізької Січі з гетьманським урядом спричинили до зміни місця її розташування. У 1652 році запорожці перенесли свою столицю з відкритого перед степом Микитиного Рогу ближче до Дніпрових плавнів, неподалік гирла р. Чортомлик. Новоутворена Січ існувала протягом 1652 – 1709 рр. Її називають Чортомлицькою.

Робота з контурною картою.

(Знайдемо на карті стор. 166, де була розташована Чортомлицька Січ і позначимо її на контурної карті в заліковому зошиті стор. 31)

Робота з історичним документом.

Тепер роздивимося зображення Чортомлицької Січі ( стор. 199) і слухаємо голос минулого (аудіофон – «стукіт копит»), чуєте, вершники мчаться з доповіддю російському цареві:

Зі звіту московському урядові: «Фортеця – Січ з її земляним валом стоїть у гирлах Чортом лика й Прогною, над річкою Скарбною. Заввишки вал у 6 сажнів; з поля, із Сумського боку й від Базавлука на валу влаштували частокіл і бійниці. З іншого боку, від гирла Чортом лика й від річки Скарбної, до валу влаштовано дерев’яні, насипані землею коші. У тій фортеці вежа, а в тій вежі є бійниці, а перед тією вежею, за ровом, споруджено земляну фортецю для гармат … Наближення неприятелів до фортеці – Січі можливе в літній час лише з поля, а з трьох боків, через ріки, ніяких дій проти неї чинити не можна. У зимовий час запорожці на тих ріках невпинно збивають кригу.»

• Як була облаштована Чортомлицька Січ?
• Що у фортифікації Січі вражало найбільше?
• Де її було закладено?

Робота над історичним поняттям

на стор. 26 визначте поняття «Чортомлицька Січ».

Підсумок.

Проте й надалі відносини з владою складалися непросто, часом загострювалися аж до збройних виступів. Особливо виразно це виявилося після смерті Б. Хмельницького. За доби Руїни Січ прагнула повернути собі провідну роль у житті козацької України. При цьому запорожці не завжди виявляли мудрість і політичну далекоглядність, а часом навіть ставали на бік ворогів Української держави. Так було під час гетьманування І. Виговського. Ось так складалися відносини Запорізької Січі з Гетьманщиною.

2. Історичний портрет Івана Сірка

Учитель:

А зараз ми познайомимося з найвидатнішим кошовим отаманом – Іваном Сірком. Він був таким яскравим героєм свого часу, що багато письменників, художників відобразили його у своїх творах. Наш слов’янський поет О. Дудка написав історичну поему «Кошовий Іван Сірко», уривки з якої ми сьогодні почуємо.

Під аудіо запис козацького маршу учні декламують 1, 2 частини історичної поеми О. Дудки «Кошовий Іван Сірко».

1. У кожного народу є герої, живуть вони у пам’яті століть.
Хто ж вони є? Подвижники і вої, провидці та поборники людської
Звитяги й честі в роки лихоліть.
І Україна на таких не бідна, лиш придивись, оглянься повсібіч –
Яких людей великих, сильних, гідних вона зростила
На теренах плідних! Та візьмемо хоч Запорізьку Січ:
Тут Сагайдачний і Тарас Трясило,
І Байда , й Наливайко Северин, і Остряниця, й сам Хмельницький з сином…
Яка то й справді була дужа сила,
Та на Вкраїні був іще один –
Іван Сірко!
Цей довгожитель Січі постійно обирався кошовим,
Бив бусурманів, та не раз, не двічі,
А сто разів! Провів бої і січі,
І завжди перемога йшла за ним.

2. Неподалік від Харкова, в Мерфі, баби точили на базарі брехні
Про відьом т а про ще якісь дива.
А ще казали, що якась Сірчиха, (на щастя це містечку чи на лихо),
Дитину незвичайну привела.
Цей хлопчик з синьо – сірими очами відразу народився із зубами.
Не плакав як всі інші, не ревів.
Казали, що потягся він руками відразу до тарелі з пирогами,
Схопив один й увесь відразу з‘їв.
Про це дізнавшись говорили люди: ось так він вороженьок гризти буде,
Відразу видно вдачу козака.
Йому бажали швидше стать на ноги,
Батьки від нього ждали допомоги,
Але, підрісши, в Січ він поскакав.

3. Виступ учня з історичним портретом Івана Сірка.

Народився Іван Сірко близько1610 року на Вінниччині в родині дрібного українського шляхтича. Джерела свідчать про участь Сірка в Національно – визвольній війні, прикметним є те, що запорожці обирали його кошовим з 1663 року щонайменше 15 разів, в тому числі вісім разів підряд. Він здійснив 60 переможних битв проти військ Туреччини, Кримського ханства. Уважається, що під його керівництвом запорожці звільнили 100000 бранців. Іван Сірко не був писемним, але мова його була логічна, продумана й тому завжди близько сприймалася козаками, не мав освіти, але його підпис є на знаменитому листі турецькому султанові. Сірко володів багатьма бойовими мистецтвами. Його захопленням було бджільництво. Польський хроніст Віспасіан Каховський у своїй хроніці дав таку характеристику Сіркові .

Робота з історичним джерелом

(читаємо джерело в підручнику стор. 202.)

• На яких чеснотах кошового отамана наголошує хроніст?(досвідчений у воєнних вправах, хоробрий, мав бойову вдачу, не боявся ані морозу, ані спеки, терпляче зносив голод. Був рішучим, завжди тверезим. Не любив марнувати час.)
• Про які прикмети зовнішності наводить свідчення?( на обличчі мав природний знак, ніби шмат пурпуру.)

Робота з реконструкцією портрета Івана Сірка

Так, учені – історики на основі відомостей, уміщених в історичних документах, реконструювали зовнішність Івана Сірка ( див. портрет І. Сірка – реконструкція). Найславетніший кошовий отаман мав зріст 174 – 175 см. Риси обличчя – правильні, ніс – рівний. На нижній губі з правого боку мав червону пляму. Сучасники вважали то Божою познакою, що відрізняла Сірка від людей.

3. Походи на чолі з Іваном Сірком

Своїми походами Сірко зажив слави непереможного полководця. Вважалося, що ніхто краще не може протидіяти турецько – татарським нападникам. Не випадково, коли 1672 року його за намовою недоброзичливців було ув’язнено й відправлено до Сибіру, про його повернення клопотався сам польський король. Повернувшись із заслання, кошовий отаман із головою поринув у вир воєнних дій.

Робота з картиною «Похід у Крим 1675 р. на чолі з І. Сірком»

(Читаємо художній текст в підручнику на стор. 200)

• У чому виявився полководницький талант І. Сірка під час походу на Крим 1675 року? (в військовій хитрості)

Проводячи численні воєнні операції проти Туреччини й Криму, Сірко ніколи не відкидав можливості мирного розв’язання проблем міжнародних відносин. Джерела свідчать про гнучку дипломатичну діяльність кошового отамана, який особисто листувався з найвпливовішими тогочасними політиками.

Робота з картиною І. Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султанові».

І. Сірко ще за життя став героєм багатьох легенд. Фольклорна традиція пов’язує з ім’ям Сірка написання легендарного листа турецькому султанові. Народні перекази свідчать, що у відповідь на вимогу турецького султана Мегмеда ІV визнати залежність від Туреччини й підкоритися йому, запорожці на чолі з Сірком склали того дотепного листа.

Художник І. Рєпін цієї події присвятив свою картину «Запорожці пишуть листа турецькому султанові». Працював він над нею 12 років з 1880 року. На великому полотні з’являлися все нові й нові козачі постаті. Ілля Юхимович Рєпін дружив з істориком Дмитром Яворницьким, вони обидва народилися й виросли на Харківщині.

Яворницький допомагав Рєпіну, запропонував необхідні козацькі речі, знайдені археологами на розкопках Січі. Також він приводив своїх знайомих – прототипів, які позували під час створення картини.

Образ писаря Рєпін написав саме з Яворницького. Проте довго шукав похожу людину на Сірка (портрета Сірка не збереглося). І ось на весні 1889 року Рєпіну пощастило, він зустрівся з генералом Драгомировим. Коли вперше його побачив, аж вигукнув: «Живий Сірко!»

Незабаром роботу над картиною було закінчено. «Запорожці» - один з найпопулярніших творів Рєпіна, де блискуче показано волелюбний характер, щиру душу і непокірність січового козацтва.

Звучить аудіо запис «Звуки литаври», учень читає 5 частину поеми О. Дудки«Кошовий Іван Сірко».

Повернулись з дальнього походу козаки у Запорізьку Січ
Там пили горілку, ніби воду, і пісні співали цілу ніч.
А на ранок лист їм зачитали
Від Махмуда (був такий султан),
Ви, мовляв, занадто вільні стали,
Час привести в підневільний стан.
Я. мовляв, брат Місяця і Сонця,
Над царями цар, найвищий суд,
Лицар я й немає оборонця кращого, ніж я, султан Махмуд.
І весь лист у дусі отакому товариство тільки розсмішив.
Козаки гукали кошовому: « Відповідь султану відпиши».
Писареві нікуди діватись,
Сів між козаками у ту ж мить.
Як писати щоб і насміятись
Та ще й пиху у султана збить?
Козаки із гурту підкидають,той слівце, той репліку яку.
Голосно регочуть, уявляють,як цей лист читатимуть царьку.

Учитель:

Зараз спробуємо відтворити ті події, які зображені на картині.

(інсценування)

4. Якою була політика московського уряду щодо Запорізької Січі

Царський уряд завжди ставився до Запорізької Січі упереджено, вбачаючи в ній загрозливе для себе вогнище вільнодумства і свободи. Тому Москва прагнула підкорити Січ і використати її військові та економічні можливості. Так у 1663 році у Чортомлицькій Січі була розміщена московська залога. Вона займалася розвідкою, воювала разом із козаками проти орд, а ще стежила за всіма подіями, що відбувалися на Січі і доповідала в Москву.

• З якою метою царський уряд розміщував на Січі свої залоги?

V. Закріплення вивченого матеріалу

Учень декламує 8 частину історичної поеми О. Дудки «Кошовий Іван Сірко».

Все проходить, все колись минає,
Що було – навіки відгуло.
Хто сьогодні достеменно знає, що було і як воно було?
Та тремтіла Порта й Кримське ханство,
Коли вів Сірко свої полки.
Україна, віра, християнство – ось за що вмирали козаки.
Їх могил давно уже немає,
Стали полем, лугом, солонцем.
Але Україна є! І знає, кому бути вдячною за це.
Тим, хто за неї став тоді горою,
Хто за першим покликом до бою йшов на бій.
На переможний бій!
Тож Іван Сірко – козак і воїн –
Був і залишається героєм!

• Поміркуйте, чому ім’я кошового отамана в народній пам’яті набуло символічного значення?
• Чим пояснюється надзвичайний авторитет І. Сірка серед запорізьких козаків?

VІ. ПІДСУМОК УРОКУ. РЕФЛЕКСІЯ

• Чого я дізнався на уроці? (метод «Мікрофон»)
• Чого я навчився?
• Що найбільше сподобалося і запам’яталося вам?

VІІ. Д.З. Опрацювати параграф 27, скласти історичний портрет І. Сірка.

Урок-дебати

Богдан Хмельницький: політик, дипломат, полководець

Історія України. 8 клас

Мета:

поглибити, розширити знання учнів з історії Національно-визвольної війни українського народу,дати оцінку діяльності Б.Хмельницького

Розвивати творчість учнів, вміння вести дебати, відстоювати свою думку, практично застосовувати теоретичні знання.

Виховувати почуття національної гордості, толерантність і повагу до поглядів інших.

Тип уроку:

узагальнення і систематизація знань.

 Форма проведення: урок-дебати

 Методи і прийоми: дослідницько-пошукова робота, метод «Прес-клуб», аналітична гра «Займи позицію»

Обладнання: підручник, роздавальний матеріал, презентація, фрагмент фільму «Вогнем і мечем»

Очікувані результати: після уроку учні зможуть: характеризувати діяльність історичної особи;  пояснювати особливості діяльності Б. Хмельницького як політика, дипломата, полководця; висловлювати власну думку , стосовно діяльності Б. Хмельницького.

Хід уроку:

Етап сприйняття та усвідомлення матеріалу

1.     Демонстрація фрагменту фільму «Вогнем і мечем» («Запорожський марш»)

-Які історичні події відтворені в даному фрагменті?

-Кого із відомих вам історичних діячів ви впізнали?

-Яке вони мають відношення до даних подій?

2.      «Вирішення проблеми». Практична робота.

Перш, ніж приступити до розгляду діяльності Б. Хмельницького, допоможіть мені вирішити проблему. Учні склали шість сенканів, але комп’ютерний вірус наробив в них декілька помилок. Давайте разом їх виправимо.

(роздаю учням роздруковані сенкани)

1-    й слайд

-Ознайомтеся з темами сенканів і виправте помилки.

- Виберіть правильний сенкан.

-Подумайте, чи пов’язані ваші сенкани із темою уроку?

У результаті роботи учні роблять висновки, що історію національно- визвольної війни  не можна уявити  без Богдана Хмельницького.

Проте на сьогодні в історичній науці немає єдиної думки про життя та діяльність Б. Хмельницького.Історики України, Польщі, Росії не мають єдиної думки щодо ролі Б. Хмельницького в історії.

Перед вами висловлювання двох відомих українців.

2-    й слайд

«…Власними зусиллями збудував державу з новим устроєм і соціальними відносинами, з упорядкованими фінансами, з великою армією, ввійшов у зв’язки з усіма сусідніми і дальшими державами…підняв свій нарід з вікового занепаду і забезпечив йому волю і самостійність.»( І. Крип’якевич)

«За маскою сильної особистості ховався хитрий та часто безглуздо жорстокий егоїст. Ніякої держави Хмельницький ніколи не будував, він завжди хвилювався за особисту владу та за те, як залишити булаву у своїй власній родині. Перший кіл у систему козачої демократії загнав саме він.» (Олесь Бузина, журналіст, письменник)

Пропоную влаштувати суд історичної пам’яті.

-Ви повинні висловити своє бачення та думку щодо діяльності Б. Хмельницького.

3.     Дослідницько-пошукова робота

Готуючись до уроку,  Ви опрацювали ряд першоджерел. Спираючись на запропоновані вам джерела і раніше набуті знання, ви повинні дати характеристику Б. Хмельницькому як полководцю, як дипломату і як політику.

А)  Богдан Хмельницький як полководець

      (виступ учениці)

Б)   Богдан Хмельницький як дипломат

       ( виступ учениці)

В)   Богдан Хмельницький – політик

У нас в гостях гетьман Б. Хмельницький.

4.     «Прес- клуб»

Двоє  ведучих ставлять запитання  Б. Хмельницькому, щоб більш детально проаналізувати сутність особи  гетьмана та його діяльності.

1.     Т.Г. Шевченко у своєму вірші «Розрита могила» звертається до Вас «Ой, Богдане! Нерозумний сину! Занапастив єси вбогу сироту Україну!»  Чому він Вас називає «нерозумним сином»?

2.     Упродовж  свого гетьманування Ви воювали.  Це був поклик душі чи бажання в такий спосіб вирішити долю України?

3.     Сучасний  письменник Олесь Бузина звинувачує Вас у тому, що Ви найбільше піклувались за особисту владу, за те, щоб булава залишилась у родині.  Що Ви скажете на це?

4.     Як Ви вважаєте, Переяславська угода – це історична необхідність чи  фатальна помилка?

5.     Що Ви цінуєте в людях?

6.     Аналітична гра «Займи позицію»

3-    й слайд

-А зараз ви повинні дати відповідь на питання «Позитивно чи негативно ви ставитесь до Хмельницького як особистості?»

-Оберіть характеристику, яка, на вашу думку, є найбільш об’єктивною

А)  підтримую оцінку діяльності Б. Хмельницького, яку дав І. Крип’якевич;

Б)  погоджуюсь з оцінкою Олеся  Бузини;

В)  важко сказати.

Учні займають відповідне місце біля дошки залежно від обраної                       відповіді :

Підсумок

4-й слайд

Зачитую слова журналіста Г. Конопельцева: «Завдання історичної науки – не творити ідеальний образ Б. Хмельницького, а показувати його таким, яким він був насправді, - з сильними і слабкими рисами характеру, вдалими і невдалими державотворчими діями».

Рефлексія

5-й слайд

Інколи філософи порівнюють деякі держави з тією чи іншою твариною, наприклад, Англію – з догом, Францію – з лисом, Росію – з ведмедем. З якою твариною Ви порівняли б Гетьманщину часів Б. Хмельницького?

6-й слайд

Давайте просто віддавати шану Великому достойному Гетьману! В його гріхах угадувать свої…

Домашнє завдання:  опрацювати текст підручника, творче завдання за бажанням: «Уявіть, що ви генеральний писар Б.Хмельницького. Що б ви запропонували йому зробити для зміцнення незалежності Гетьманської держави?»

Мистецтво Високого Відродження в Італії.

Всесвітня історія. 8 клас

Мета: визначити гуманістичні основи Відродження, суть яких зводиться до розуміння місця та ролі людини, визнан­ня за нею права на життя, свободу й щастя; дати стислу характеристику творчості найвидатніших представни­ків італійського; розвивати в учнів уміння давати характерис­тику історичним діячам і пам'яткам культури; розкри­вати характерні риси народу на конкретних прикладах матеріальної

 та духовної культури; сприяти естетично­му вихованню учнів.
  Обладнання: портрети та картини діячів Відродження, презентації, роздатковий матеріал.

  Тип уроку: урок  засвоєння нових знань

  Форма проведення: урок-подорож картинною галереєю

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ
Бесіда за запитаннями.

1.     
Що таке культура?

2.     
Як розвивалася культура в епоху Середньовіччя?

3.     
Які процеси вплинути на розви­ток культури держав? Як саме?

4.     
Що таке гуманізм? Кого називали гуманістами? (гуманізм-світське вільнодумство епохи відродження, що протистояло середньовічному пануванню церкви. Визнання цінності людини, як особистості, її права на вільний розвиток і виявлення своїх здібностей. )учеб.с.40

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Вступне слово вчителя.

Епоха великих змін у поглядах на людину й світ не могла не торк­нутися мистецтва. У цей період заново відкриті античні літературні ідеї сміливості думки, різнорідності поглядів на життя, гармонії людини збігалися з настроями тогочасної людини. На зміну аскетиз­му, схоластиці приходить гасло «Я — людина, ніщо людське не вва­жаю чужим для себе». Серед діячів культури зростало захоплення культурою стародавніх греків і римлян, їхнім шанобливим ставлен­ням до людини (на відміну від церкви, яка трактувала людину грі­ховною істотою, а працю — божою карою). Таких людей називали гуманістами (від латин. — «людський»). Із їхньою допомо­гою антична культура змогла відновитися та стати основою для нової культури — Відродження, або Ренесансу.

СПРИЙНЯТТЯ ТА УСВІДОМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

1.     
Особливості доби Високого Відродження.

Робота з поняттями.

Гуманізм — прогресивна течія в західноєвропейській культурі, спрямована на утвердження поваги до гідності й розуму людини, її права на земне щастя, вільний вияв природних людських почуттів і здібностей.

Відродження — період в історії Європи, коли в людей відродився інтерес до античної культури.

Ренесанс — епоха в розвитку культури в низці країн Європи, що настала після Середньовіччя. Характеризується піднесенням суспіль­но-політичного й культурного рухів.

Основні ідеї гуманістів

• 
  Людина — богоподібна й розумна істота, тому заслуговує на любов і повагу;
• 
  людина має право насолоджуватися природою, коханням, славою;
• 
  людина зобов'язана: бути справедливою, порядною, працьовитою, жертвувати особистою вигодою задля громадських інтересів;
• 
  людина має прагнути знань, оскільки лише творча праця та освіченість відрізняють людину від тварини;
• 
  у людському суспільстві не має бути війн, розбоїв, тиранії, а повинні процвітати політичні свободи;
• 
  люди мають жити за законами та віддаватися громадським спра­вам;
• 
  надмірний потяг до багатства є шкідливим, оскільки псує людину;
• 
  людина має бути щедрою та великодушною.

Розповідь учителя.

      Отже, ці гуманістичні ідеї лягли в основу культури епохи Відро­дження. Не випадково батьківщиною Відродження стала Італія — одна з країн класичної античної культури. Представникам італійсь­кого Відродження здавалося, що вони відновлюють мистецтво Давніх Греції та Риму, хоча насправді це був фактично новий підхід до відображення реального світу людини та природи на основах гуманізму. У їхніх мистецьких творах домінує образ прекрасної, гармонійно роз­виненої, сильної духом і тілом людини — героя, який зміг піднятися над буденністю.

2. Творчість Л. да Вінчі, Рафаеля, Мікеланджело, Тиціана.

Отже, сьогодні ми з вами розглянемо найяскравіших представників часу Відродження Італії.

І першим буде Леонардо да Вінчі (1452-1519) – 67 років

Повідомлення.

Леонардо да Вінчі

Леонардо да Вінчі походив із Флоренції, яка подарувала світу ба­гато видатних людей. Він народився в родині нотаріуса, а у 12 років став учнем флорентійського майстра Андреа Верокіо. Уже своїми ранніми роботами він зміг уразити сучасників. Учитель відмовився займатися ремеслом художника, оскільки вважав, що учень його перевершив. Одночасно Л. да Вінчі працював над проектами різних механічних пристроїв: прядок, токарних верстатів, млинів, сукно­вальних машин, пристроїв для водолазів і літальних апаратів. Зго­дом він переїхав до Мілана, де розписав стіну трапезної міланського монастиря. Найбільш уражаючою композицією тут була «Таємна вечеря». Також до видатних творів художника належать: « Джоконда», «Мадонна з квіткою», «Мадонна в ґроті», «Мадонна з немов­лям» тощо.

Робота над картиною (аналіз)

• Які почуття викликає у вас ця картина?

Документ 1. «Таємна вечеря»

На стіні, відносячи глядача до світу гармонії та величних видо­вищ, розгортається євангельська драма обманутої довіри. Головна діюча особа — чоловік зі скорботним обличчям, який приймає те, що тут вершиться як неминуче. Христос тільки-но сказав своїм уч­ням: «Один із вас зрадить мене». І зрадник сидить разом з іншими. Христос покірний своїй долі, сповнений усвідомлення жертовності свого подвигу. Його нахилена голова з опущеними очима, жест рук неймовірно прекрасні й величні. Христос — центр усієї композиції. Його смуток і спокій вічні, закономірні — у цьому полягає глибокий зміст цієї драми.

Документ 2. «Мона Ліза» («Джоконда»)

Не можна уявити собі композиції більш простої та ясної, більш завершеної та гармонійної. Усе живе тріпоче у фігурі Мони Лізи. Вона справжня, Наче саме життя. На її обличчі ледь грає посмішка, яка нестримною силою притягує до себе глядача. У її очах ми бачимо і мудрість, і лукавство, і велич, і знання якоїсь таємниці. А її пос­мішка розливається по всій картині, обгортає все тіло цієї жінки: її високий лоб; одяг, місячний пейзаж ледь пронизує коричнювату тканину сукні із золотистими відблисками й димно-смарагдове ма­рево неба та скал. Поглянувши на неї, ми потрапляємо під її владу, у якій закладена невідома нам велика принадлива сила.

Документ 3. «Мадонна з квіткою» .

Ми бачимо зовсім юну мати, яка могла б повернути до нас голову, щоб подарувати щасливу посмішку, а потім знову віддатися радісній грі із сином. Вічна краса материнства — у цьому нескінченна чарів­ність картини.

Документ 4. «Мадонна в ґроті»

Ця картина випромінює чарівливу гармонію всіх чотирьох фі­гур. Наш погляд спрямовується вглиб картини, у манливі просвіти темних скал, під якими знайшли захист фігури, створені Леонардо. І таємниця пронизує і їхні обличчя, і синюваті розщелини, і напів­морок скал.

Завдання до документів.

1.     Як характеризують Л. да Вінчі його висловлювання, що збе­реглися в записних книжках:

• «Швидше смерть, ніж утома».
• «Усі праці не здатні втомити мене».
• «Я не втомлююся, коли приношу користь»? ¹

2.       Уважно розгляньте картину Л. да Вінчі «Джоконда». Як ху­дожник досяг виразності в зображенні обличчя та фігури жін­ки? Зверніть увагу на фарби й композицію картини. Чим при­ваблює до себе пейзаж?

3.       Розгляньте картину Л. да Вінчі «Мадонна з квіткою». Чим відрізняється це зображення від середньовічних ікон?

4.            Визначте ідею творів Л. да Вінчі.

ПЕРЕГЛЯД ПРЕЗЕНТАЦІЇ «Леонардо да Вінчі»

Рафаель Санті (1483-1520) – 37 років

Рафаель Санті народився у Флоренції. Він прожив коротке (37 років), але яскраве життя. Працював у Римі. У його картинах панують спокій і гармонія. Особливо багато уваги Рафаель приділяв малюванню Мадонн. Його картини передають найтонші відтінки почуттів матері до дитини. Величний образ Богоматері Марії, за­ступниці людства, знайшов своє відображення в його картині «Сік­стинська Мадонна».

За роки своєї діяльності Рафаель створив величезну кількість живописних полотен та настінних розписів. Усі вони стали зразком досконалості й краси в мистецтві. Відомими полотнами є також: «Заручення Марії», «Мадонна дель Грандучі», «Мадонна Конестабіле», «Мадонна в зелені»., «Мадонна ді Фоліно», «Афінська школа» тощо.

Документ 1. «Сікстинська Мадонна»

Марія йде по хмарах і несе скою дитину. Слава її нічим не під­креслена. Ноги її босі. Але як повелительку зустрічає її, прихиливши коліна, папа Сікст, свята Варвара опускає очі, а два ангели спря­мовують угору свій мрійливо-задумливий погляд.

Вона йде до людей, юна й велична, щось приховавши у своїй душі. Вітер розвіває волосся дитини, й очі її Дивляться на світ із такою силою та прозрінням, наче вона бачить і свою долю, і долю всього людства.

Документ 4. «Афінська школа»

У центрі велично прямують Платон та Арістотель, а навколо них стоять інші видатні вчені — Архімеду, Сократ, Діоген, Геракліт. Фі­гура Арістотеля ступає легко й вільно. Благородність його рухів, м'які вигини плечей, рук і зборок одягу, темній світлі тони додають їй грації та гармонії. Його обличчя сяє розумом і добром. В образі Арістотеля закладені справжня сила та спокій.

Завдання до документів.

1.     
Що спільного та відмінного ви бачите у творах Л. да Вінчі та Рафаеля?

2.     
Розгляньте картину Рафаеля «Сікстинська Мадонна». Що не­звичного ви бачите в зображеннях Мадонни та немовляти? Яку головну думку хотів повідомити художник глядачу?

3.     
Чому Рафаеля називають «Співцем Мадонни» ?

ПЕРЕГЛЯД ПРЕЗЕНТАЦІЇ «Рафаель Санті»

Мікеланджело Буонарроті (1475-1564) – 89 років

Мікеланджело Буонарроті — скульптор, живописець, архітектор, військовий інженер і поет. Він досяг великої точності в зображенні сили та краси людського тіла. Його творчий шлях почався з Фло­ренції, а потім він приїхав до Рима на прохання Папи , який доручив йому розпис Ватикана. Мікеланджело працював чотири роки, не допускаючи нікого до капели. Він також узяв участь у споруджені Собору Святого Петра в Римі. Купол собору — вінець архітектурної творчості митця. Мікеланджело також створив скульптурні образи «Давид», «Мойсей», скульптури рабів тощо.

Документ 1. «Давид»

Це величний і прекрасний юнак, сповнений безмежної відваги та сили. Спокійний, але відразу ж готовий розгорнути свою силу для перемоги над злом. Переконаний у своїй правоті й перемозі — справжній монумент героїчній особистості, людині, якою вона має бути. .

Документі. «Мойсей»

Цей скульптурний Мойсей здається вищим за все оточення. Гля­дач насолоджується й цими різноманітними формами, і цими рука­ми та жестами. Усі частини тіла передані повною свободою різця, і,глядач має можливість цілком насолодитися досконалістю.

Документ 3. Сікстинська капела в Римі

Кожна композиція існує одночасно і сама по собі, і як невід'ємна частина цілого, оскільки всі вони взаємно узгоджені. Тут існує пов­на гармонія між частинами й цілим, їхня повна рівнозначність. Ви відчуваєте що ця краса народжується не тільки від ідеальних про­порцій або поєднань, а скоріше виражає вищу духовність і якусь нелюдську силу, що рветься зовні, бажає затвердити свою владу, свою волю, свої безмежні можливості.

Документ 4. Купол собору Святого Петра

Купол собору Святого Петра — вінець архітектурної творчості майстра. Це дійсно досконале творіння його руки та різця. Бурем­ний динамізм , внутрішня боротьба контрастів, усезаповнюючий рух вільно й органічно поєднані в цьому куполі в струнке, замкнене ціле ідеальних пропорцій.

Завдання до документів.

1.     
Мікеланджело писав: «Хто йде за іншими, ніколи їх не обже­не, хто сам не вміє добре працювати, ніколи не зможе як слід скористатися чужими творами». Як, на думку Мікеланджело, художник має ставитися до творчості, щоб досягти найвищих результатів?

2.     
Якими засобами митець досяг виразності в скульптурі «Давид» ?

3.     
Як можна визначити, що статуя «Мойсей» належить Мікелан­джело? Які спільні риси мають статуї «Давид» і «Мойсей» ?

ПЕРЕГЛЯД ПРЕЗЕНТАЦІЇ «Мікеланджело Буонарроті»

Тиціан

Нікому точно не відомо, скільки років прожив Тиціан, але можна стверджувати, що коли він помер у 1576 р., йому було не менше ніж 80 і не більше ніж 103 роки. Венеціанець був відомий у всій Європі. Він писав портрети королів Іспанії та Франції. Німецький імпера­тор Карл V надав йому титул графа. Багато європейських монархів були замовниками художника, але головним у його творчості було оспівування краси жінки. Ні до, ні після нього ніхто так захоплено цього не робив. Кожний портрет Тиціана передає індивідуальну не­повторність кожної людини.

Документ 1. «Портрет молодої ЖІНКИ»

Тут дійсно оспівана сяюча жіноча краса та грація. Образ Молодої жінки виражає і високий жіночий ідеал, і чисту радість. Який ніж­ний рожевий тон оголеного плеча, якою дійсністю є її рука в поєд­нанні з білизною сорочки й оксамитом одягу. У цьому образі немає нічого порочного, як немає нічого порочного в повноті щастя.

Документ 2. «Магдалина, що кається»

Горе грішниці, що кається, потопає в красі живопису та знаменує торжество життєстверджуючого начала. Гарне обличчя Магдалини, прекрасна волога сліз на її очах, із такою вірою піднятих до неба. Перед нами венеціанка з ніжною оксамитовою шкірою та шовковим волоссям, й осінній пейзаж, який складає з нею та її горем одне ціле.

Документ 3. «Портрет юнака з рукавичкою»

Ми не знаємо, хто цей юнак. Але яка в нього спокійна й гордовита постава! Він молодий, упевнений у своїй силі і своєму праві на щас­тя. Але куди ж спрямований цей погляд?

Завдання до документів.

1.     
Назвіть основну тематику творів Тиціана.

2.     
Що спільного у творчості цього художника з іншими митцями епохи Відродження?

3.     
Розгляньте картину Тиціана «Портрет юнака з рукавичкою». Що, на вашу думку, виражає погляд зображеного юнака?

ПЕРЕГЛЯД ПРЕЗЕНТАЦІЇ «Тіциан»

Підсумкова бесіда.

1.     
Як у творах митців італійського Відродження відбилися ідеали цієї епохи?

2.     
Хто з митців писав твори на релігійну тематику? Чим ці карти­ни відрізняються від середньовічних ікон?

У. Узагальнення та систематизація знань

1. З поданого переліку картин виберіть ті, що належать даним авторам.

Леонардо да Вінчі	Рафаєль Санті	Мікеланджело Буонарроті	Тиціан

Афінська школа

Мойсей

Таємна вечеря

Сікстинська Мадонна

Сікстинська капела в Римі

Портрет молодої жінки

Давид

Мона Ліз

Магдалина, що кається

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати матеріал § 12 підручника
Порівняти італійське та Північне Відродження.

Підготувати повідомлення про письменників епохи Відроджен­ня: Ф. Рабле, Т. Мора, М. Сервантеса та В. Шекспіра (чотирьом учням).

Урок – дискусія

Князі Володимир Мономах і Мстислав Володимирович

Історія України. 7 клас

Мета: проаналізувати становище Київської держави за наступників Ярослава, підкреслити складність історичного періоду; визначити історичне значення Любецького з’їзду, роль Володимира Мономаха як державника; розвивати в учнів навички самостійного пошуку інформації; розвивати вміння працювати з документами та різними джерелами інформації, аналізувати їх, робити відповідні висновки; виховувати культуру спілкування.

Обладнання: карта «Київська Русь ІХ-ХІ ст.», схема «Боротьба Мстислава Володимировича, малюнок «шапки Мономаха».

Підготовчий тип уроку

Тема і план проведення заняття, рекомендована література оголошуються учням за два тижні. Клас поділяється на 4 групи, кожна з яких працює над підготовкою 1 питання.

Склад груп

-         доповідач (розкриває суть питання);

-         співдоповідач (підсилює твердження доповідача витягами з документів); асистент (готує необхідні таблиці, схеми, підбирає портрети);

-         опонент (опонує доповідача, ставить провокаційні запитання).

Хід уроку

І. Організаційна частина уроку

ІІ. Основна частина уроку

Доповідач. 1054р. помер Ярослав Мудрий. Ще за життя він поділив свої землі між синами.

Співдоповідач. Ось як літопис описує заповіт Ярослава Мудрого: «Осе я одходжу зі світу сього. А ви, сини мої, майте межи собою любов, бо ви єсте брати від одного отця і однієї матері. І якщо будете ви в любові межи собою, то й Бог буде в вас, і покорить він вам противників під вас, і будете ви мирно жити. Якщо ж  будете ви в ненависті жити, у роздорах сварячись, то й самі погибнете, і землю отців своїх і дідів погубите, що її надбали вони трудом великим. Тепер же поручаю я, - замість себе, - стіл свій, Київ, найстаршому синові своєму, брату вашому Ізяславу. Слухайте його, як ото слухались ви мене, нехай він вам буде замість мене. А Святославу я даю Чернігів, а Всеволоду – Переяславль, а Ігорю – Володимир, а В’ячеславу - Смоленськ».

Асистент вивішує на дошці схему й пояснює, що на схемі зображені лише ті сини й онуки Ярослава, які найбільш активно боролися за владу, а в дужках указано роки їх перебування на Київському престолі.

Боротьба онуків Ярослава Мудрого за владу

Ізяслав (1054 – 1073; 1076-1078)

Святослав (1073-1076)

Всеволод (1078-1093)

Святополк

Олег

Володимир Мономах (1113-1125)

Доповідач. (користуючись схемою). У 1068р. військо Ярославичів зазнало

поразки в битві з половцями. У Києві почалося повстання проти Ізяслава. Він утік до Польщі до племінника Болеслава ІІ. Київський престол посів полоцький князь Всеслав Брянчиславич. У 1069р. він був вигнаний військом Ізяслава, якому допомогла Польща.

Незабаром після цих подій почалася міжусобна боротьба за Київський престол: Всеволод і Святослав пішли війною на брата Ізяслава. Ізяслав знову втік до Польщі. Київський стіл посів Святослав. Він намагався наслідувати правління свого батька Ярослава Мудрого. Але був надто жорстоким, народ не зберіг про нього добру пам’ять. Помер Святослав у 1076 р. на 49 році життя. Похований у Чернігові, де правив 20 років. Він став родоначальником князівської династії чернігівських Святославичів (Ольговичів).

У 1076 р. на Київський престол повернувся Ізяслав. 1078 р. Ізяслав загинув у війні зі Всеволодом, який став київським князем. Але до боротьби вступив син Святослава Олег. Правління Всеволода теж не було тривалим. Він помер у 1093 р. Князівські уособиці розгорнулися з новою силою.

Опонент. Скажіть, будь-ласка, а чому сини Ярослава не виконали заповіт свого батька – жити в мирі і злагоді? Які були основні причини князівських усобиць: економічні чи політичні?

У разі потреби опонент доповнює, що основною причиною князівських усобиць було недосконале престолонаслідування Київської Русі, коли старший син заміняв батька й отримував київський стіл, другий брат мав сидіти в Чернігові, як у другому за значенням місті, третій – у Переяславі і так далі. Це була своєрідна черга: коли помре старший князь київський, то київський стіл наслідував його брат, що сидів перед тим у Чернігові, а не син, бо дядько вважався завжди старшим за свого небожа. Коли ж князь помирав, не встигши покняжити по черзі у певному місті, то його сини втрачали право будь – коли на князювання. Їх називали «ізгоями». Але насправді цього порядку дотримувалися не завжди. Уже сини Ярослава почали сперечатися між собою за княжі «столи», а згодом ці сварки ще посилилися.

Любецький з’їзд князів

Доповідач. Продовження міжусобної боротьби перетворилося на значну загрозу для Київської держави. Щоб припинити князівські усобиці, Святополк Ізяславович та Володимир Мономах (князі київський та переяславський) у листопаді1097 р. скликали у Любечі під Києвом князівський з’їзд. У ньому взяли участь чернігівський, смоленський, волинський і теребовльський князі.

Співдоповідач. Ось послухайте, як про цю подію повідомляв літописець.

«Прибули Святополк Ізяславич, і Володимир Всеволодович, і Давид Ігоревич, і Василько Ростиславич, і Давид Святославич, і його брат Олег і зібралися в Любечі, щоб уладнати мир. І говорили вони один одному, кажучи: «Пощо ми губимо Руську землю, самі проти себе зваду маючи? А половці землю нашу розносять і раді є, що межи нами війна донині. Відтепер з’єднаймося в одне серце і обережімо Руську землю. Кожен хай держить отчиму свою…І на цім вони цілували хреста: «А якщо відтепер

хто на кого встане, то проти того будемо ми всі і чесний хрест».

Доповідач узагальнює значення Любецького з’їзду.

Асистент за розповіддю доповідача малює на дошці схему.

Любецький з’їзд 1097 р.

Припинив міжусобні війни

Закріпив поділ Київської Русі на удільні князівства

Встановив нове правило переходу земельної власності від батька до сина

Опонент. Чи сприяли князівські з’їзди припиненню усобиць? (опонент має бути готовим відстояти обидві позиції і зав’язати дискусію.)

Аргументи щодо негативної оцінки князівського з’їзду:

1) з’їзд закріпив роздробленість Русі («Кожен хай держить отчину свою»);

2) зміна порядку престолонаслідування лише ускладнила відносини між князями;

3) подібні з’їзди використовували лише для перерозподілу земель. Так, після Любецького з’їзду Святополк отримав Київську й Турівську землю, Олег – Чернігівщину, Давид – Муромщину, а інші ізгої, онуки Володимира Ярославича – Василько та Володарко – отримали уділи на Волині й Галичині. Переяславщину, Смоленщину, Ростовщину й Новгодорщину віддано Володимиру Мономахові, Волинь – Давидові Ігоревичу. Але тільки-но було складено цю угоду, як сам Святополк і Давид Ігоревич схопив Василька, без жалю осліпили й так пустили додому. Знову почалася війна, яка тривала 3 роки і скінчилася з’їздом князів у Вятичеві. На цьому з’їзді відібрали в Давида Волинь і віддали її Святополкові.

Володимир Мономах – людина й політик

Доповідач. У 1113 р. київське віче на князівський стіл запросило Володимира Всеволодовича Мономаха. Він був сином Всеволода Ярославича і дочки візантійського імператора Константина Мономаха Анастасії. Саме від родового імені матері Володимир прозваний Мономахом. Став він великим князем київським у 60 років.

Асистент вивішує портрет Володимира Мономаха, за розповіддю доповідача складає схему «Володимир Мономах».

Доповідач. За часів його правління на Русі відновилася одноосібна князівська влада. Мономах здійснив 83 великі походи, 19 разів укладав угоди з половцями, полонив 300 половецьких князів.

Співдоповідач. Ось як про це він пише у своїх «Повчаннях»:

«… А всіх походів я здійснив вісімдесят і три великих, а решти не пам’ятаю, менших. І мир учинив я з половецькими князями без одного двадцять…»

Доповідач. Мономах удосконалив управління державою, вніс зміни й доповнення до «Правди Ярославичів». Він захищав права селян, обмежив сваволю лихварів.

Співдоповідач. «Бояри, що дали кому-небудь у борг, не мають права перетворювати боржника, що не сплатив борг, на раба…

Лихварі не мають права брати великі ризи (відсотки) за борги.

Податі (податки) городян зменшуються…»

А в «Повчаннях» Володимир Мономах навчає дітей: «Усього ж паче – убогих не забувайте, але наскільки є змога, по силі годуйте і подавайте сироті, і за вдовицю вступіться самі, а не давайте сильним погубити людину…»

Доповідач. Мономах зосередив у своїх руках ¾ руських земель. Він рішуче відстоював кордони від зазіхань інших князів.

Співдоповідач. «1116 року до Мінська ходили ми на Гліба Всеславича, бо він людей у нас був захопив. І Бог нам поміг, і здійснили ми своє задумане. 1117 року ходили ми до города Володимира на Ярославця Святополковича, не терплячи лиходійства його».

Доповідач. З ім’ям князя пов’язують «шапку Мономаха», нібито отриману від візантійського імператора, якою коронували всіх московських князів.

Асистент вивішує на дошці малюнок «шапки Мономаха».

Доповідач. Наприкінці князювання Володимир спробував передати власний досвід правління нащадкам. Результатом його міркувань стало «Повчання дітям». Помер у 1125 році на 73 – му році життя. Поховали у Києві у соборі Святої Софії.

У результаті роботи асистента на дошці з’являється схема.

Володимир Мономах (1113 - 1125)

Припинив усобиці

Відновив одноосібну владу

Династичні зв’язки: Англія, Швеція, Візантія

Доповнив «Правду Ярославичі»

Укріпив міжнародне становище Русі

Написав «Повчання дітям»

Контролював ¾ руських земель

Опонент.

1. Чому саме Мономаха запросили кияни в 1113 р. на Київський престол? Чи були інші достойні претенденти? Хто саме? (Освічений, обдарований князь. Здобував ряд блискучих перемог над половцями: 1103, 1107, 1111 рр. Став ініціатором з’їздів князів.)

2. Чому часи правління В. Мономаха прирівнюють до часів правління Я. Мудрого? (Обидва припинили усобиці, встановили одноосібну владу. Я.

Мудрий створив звід законів, В. Мономах їх доповнив. В обох були сильні династичні зв’язки з правителями європейських держав. Час правління обох час миру, внутрішніх гараздів і розквіту.)

Мстислав Володимирович

Доповідач. Наступником В. Мономаха на київському столі став його син – Мстислав, син англійської королівни Гіти. Двадцятилітнім юнаком батько направив сина управляти Новгородом після його ростовського князювання. Він брав активну участь у приборканні Олега Святославича, який прагнув переділу земель, розгромивши його дружину у битві на р. Клязьмі.

Наслідування Мстиславом київського столу не викликало ніяких заперечень з боку дворянства, бо він вже був однією з найважливіших постатей у житті Київської держави. На київському столі Мстислав продовжував політику батька: зміцнював свою владу, приборкував непокірних князів; багато будував (Андріївська церква Янчинного монастиря – 1131р., Успенська церква і т. ін.); розширив міжнародні зв’язки (зятями Мстислава були: імператор візантійський, принц норвезький, принц датський та королевич угорський; сам князь був одружений зі шведською королівною Христиною, потім брав шлюб з дочкою половецького хана Тугоркана). Смерть Мстислава 15 квітня 1132 р. поклала край могутності династії Монаховичів.

У середині ХІІ ст. за київський стіл розпочали боротись онук Володимира Мономаха – Ізяслав Мстиславич, його дядько – син Володимира Мономаха – ростово-суздальський князь Юрій Долгорукий та другий син Володимира – Ярополк. Згодом цю боротьбу продовжили їхні спадкоємці. У 1169 р. володимиро-суздальський князь Андрій Боголюбський вчинив страшний розгром Києва та його розорення, спаливши місто та знищивши велику кількість населення. З цього моменту Київ втратив своє значення як центру руських земель. Із другої половини ХІІ ст. розпочинається новий період в історії Російської землі – існування удільних самостійних князівств.

Опонент. Чому занепав Київ, а разом з ним і Київська держава? Чи могло бути по – іншому? За яких умов?

(Питання виноситься для обговорення всім класом. Це своєрідний підсумок уроку).

Учні мають визначити такі причини:

1) перетворення умовного земельного володіння на спадкове земельне володіння бояр та князів;

2) економічне та військово-політичне зміцнення удільних князівств;

3) поява нових економічних та політичних центрів, зростання суперництва між ними та Києвом;

4) подальший етнічний розвиток земель, процес розвитку народностей у різних частинах держави.

ІІІ. Оцінювання навчальної діяльності учнів

ІV. Домашнє завдання

Написати твір на тему «Володимир Мономах: людина і політик». 

Урок – КВК.

 Країни Сходу в ХУІ – ХУІІ ст.

Всесвітня історія. 8 клас

Мета: визначити рівень засвоєння учнями знань з теми; формувати вміння учнів використовувати отри­мані знання в ході гри; аргументува­ти власну точку зору; систематизу­вати й узагальнювати отриману ін­формацію.

Тип уроку: повторювально - узагальнювальний.

Форма уроку: урок - КВК.

ХІД УРОКУ

І.   Оргмомент

Учитель. Ми вивчили країни Сходу, при цьому врахувати одну дуже важливу особливість соціаль­но-економічного розвитку. В азіат­ських країнах (Туреччина, Китай. Індія) не було феодалізму, не існува­ло кріпосництва. Це дозволило ве­личезному аграрно-ремісничому Сходу перевершити маленький і так само аграрно-ремісничий Захід за рівнем розвитку економіки й культури Доба європейського середньо­віччя У—ХУ ст. — це період абсолют­ної переваги країн Сходу над Захо­дом. Це був час. коли традиційні (ті, що повторюють минуле без змін) цивілізації Сходу досягай найвищо­го рівня свого розвитку. Отож, ми повинні з'ясувати проблемне пи­тання:

Чи відставав Схід від Заходу? Чи існують «розвинені» і «відсталі» цивілізації і народи?

II. Проведення конкурсів

1. Конкурс «Знайомство»

У грі беруть участь 2 команди

2. Конкурс «Розминка»

Та команда, яка знає відповідь на поставлене питання, піднімає руку і відповідає. Вартість кожного пи­тання — 1 бал.

1)Який характер мала Османська імперія? (Військовий)

2) Що свідчить про зародження капіталістичних відносин у Ки­таї? (Поява мануфактур)

3) Назвіть причини занепаду Османської імперії. (Боротьба народів проти османських заво­йовників;  перетворення  земель воїнів на їхню власність, послаб­лення армії; скорочення прибутків імперії у зв'язку з припиненням за­воювань)

4) Що допомогло Бабуру завоюва­ти Індію?

5) Як вплинуло маньчжурське за­воювання на розвиток Китаю?

6) Який внесок зробили індійці у розвиток світової культури?

7) Що сприяло проникненню єв­ропейців в Індію?

8) У чому полягає значення від­криттів, здійснених у Китаї?

3. Конкурс «Чи знаєш ти терміни?»

Завдання: за 2 хв. — пояснити тер­міни. Взаємоперевірка: 1 правильна відповідь — 1 бал.

1) Султан — (титул монарха у де­яких мусульманських країнах).

2) Гайдуки — (болгарські, сербські партизани).

3) Емір — (князівський титул у му­сульманських країнах).

4) Раджа —   (князівський   титул в Індії).

5) Богдихан — (маньчжурський ім­ператор).

6) Деспотія — (необмежена монар­хія,   відзначається  цілковитим свавіллям влади, безправ'ям під­даних).

4. Конкурс «НІО» — невпізнаний історичний об'єкт

Учитель. Вивчаючи історію, ми з вами зустрічалися з великою кіль­кістю історичних постатей. Я буду читати факти з життя, характерис­тику якоїсь історичної особи, а ваше завдання — по ходу розповіді впі­знати і записати даний «історичний об'єкт».                                                                                                                                                                       

1) У 15 років я потрапила у татар­ський полон і була продана у раб­ство. Навіть у каторжників на турецьких галерах було більше вільного часу, ніж у мене, не­стерпно самотньої, виснаженої

змаганням. за своє життя, за свою індивідуальність. (Роксолана)

2) Видатний здібний воєначаль­ник, державний діяч, допитлива (хоча й неписьменна) людина, яка мала блискучу пам'ять. (Акбар)

3) Він у 18 років успадкував пре­стол Фергани, прагнув об'єдна­ти під своєю владою Середню Азію. У 1504 році його вигнали із Середньої Азії узбеки-кочівники. (Бабур)

4) Походив із селянської родини, у юні роки був пастухом, потім пішов у солдати. Під час селян­ського виступу став команди­ром. (.Ж Цзичен)

5. Конкурси «Картографів», «Знавців», «4 номінації»

Конкурси проходять одночасно.

За 2 хв. картографи повинні вико­нати завдання на контурній карті; знавці мають визначити і записати про кого йдеться (див. додаток 1); номінанти повинні розподілити се­ред чотирьох номінацій «Митець», «Політик», «Науковець», «Полково­дець» представлених історичних осіб (див. додаток 2).

6. Конкурс «Віриш — не віриш»

Учасники по черзі ставлять окремим учасникам питання. Питання повин­ні починатися словами «Віриш», а відповідь «Вірю або не вірю».

1) Віриш, що Мавзолей Тадж-Махал — у перекладі це «чорна квітка»? (Не вірю, бо Тадж-Махал — це «перлина країни».)

2) Віриш, що кава— улюблений напій китайців ? (Не вірю, бо улюбленим напоєм китайців є чай.)

3)  Віриш, що відсутність сина для китайської сім'ї є нещастям? (Вірю, бо син для китайської сім ї є продовжувачем роду.)

4) Віриш, що квіти, без яких не об­ходилося жодне свято в Осман­ській імперії у XV—XVI ст., це троянди? (Не вірю, бо такими квітами були тюльпани.)

5) Віриш, що маленькі ніжки були однією з ознак жіночої краси в Китаї? (Вірю, бо маленькі ніж­ки навіть називали «золотими ло­тосами».)

6) Віриш, що тіла померлих в Індії ховали у землю? (Не вірю, бо у землю ховали лише дітей, які померли у віці до двох років, а реш­ту тіл спалювали. Прах збирали в урну і ховали в землю або виси­пали у воду річок.)

7. Конкурс-естафета «Події, події, події...»

Кожний член команди послідовно отримує аркуші і записує подію. Як­що він не пам'ятає її,то під цим номером ставить прочерк. За 3 хвили­ни слід написати якнайбільше подій навпроти поданих дат. (Див. дода­ток 3)

8. Конкурс «Далі, далі, далі...»

За 1 хв. дати відповідь на якнайбіль­шу кількість питань; якщо відповіді немає, треба сказати слово «далі».

Питання для команди «Яничари»

1) Стамбул, Істамбул або... (Кон­стантинополь).

2) У 1684 р. було створено антитурецьку коаліцію...  («Священна ліга»).

3) Школи у мусульман. (Медресе)

4) Скільки мечетей збудував Сінан? (80)

5) Яка із мечетей у Стамбулі була особливо гарною? (Сулейманіс)

6) Монументальні надгробні спо­руди в країнах Сходу. (Мавзолеї)

7) Син Роксолани. (Селім)

8) Храм у мусульман. (Мечеть)

9) Де полюбляли проводити до­звілля жителі Стамбулу? (Улаз­нях)

10) Панівна релігія у Османській імперії. (Іслам)

Питання для команди «Лотос»

1) На яких річках у Китаї було роз­міщено ЗО міст? (Хуанхе, Янцзи)

2) На які частини поділялася зем­ля імперії Мін? (Казенні (дер­жавні), цивільні (приватні))

3) Столиця   Китаю   у   XVI   ст. (Пекін)

4) Кількість населення Пекіну у XVI ст. (660тис.)                                                                                                                                                                                                                                                                              

5) «Люди пера» у Османській імпе­рії. (Чиновники)

6) Наука про вплив ліків на організм. (Фармакологія)

7) Які енциклопедії були надруко­вані у XVII ст.? (Сільськогоспо­дарська, технічна)

8) «Улеми» в Османській імперії. (Духівництво)                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                       

9) Династія,  що  правила понад чверть тисячоліття. (Мін)

10) У 20-х рр. XVII ст. у провінції Шаньдунь діяла організація... («Білий лотос»).                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                     

Питання для команди                                                                                                                                                                

«Нащадки Бабура»  

1)  Безсмертний пам'ятник індій­ської архітектури (Тадж-Махал)

2) «Цар царів». (Падишах)                                                                                                                                                                                      

3) «Північна столиця». (Пекін)     

4) Найвища рада чиновників у Османській імперії. (Диван)                                                                                                                                                      

5) «Люди меча» в Османській ім­перії. (Військові)

6) Земельний наділ у Османській імперії. (Тимар)

7) Панівна релігія індійців. (Індуїзм)                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                               

8) Наукове і довідкове видання, яке  дає  систематичний   звід  знань в одній якій-небудь галузі знань. (Енциклопедія)                                                                                                                                                                                                                           

9) У 571р. «Священна ліга» розгромила турецький флот у затоці... (Лепанто).                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                  

10) Панівна релігія у Китаї. (Конфуціанство)                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                          

Відповіді учнів на проблемне пи­тання.

1) Східний світ жив за своїми законами, які відрізняються від  західних.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                    

2) На Сході своя логіка (внутрішня закономірність).                                                                                                                                                                                                                                                                                                                      

3) На Сході свій ритм (чергування).

4) На Сході своя етика (правила поведінки).                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                      

5) В Азії зародилися світові релігії: буддизм, індуїзм, іслам, конфуціанство, — вони впливали на життя цивілізації Сходу.                                                                                                                                                                            6) Життя людей Сходу було побудовано так, що всі вони дотримувалися тих традицій, за якими жили їхні предки.

7) Європейці у своїх уявленнях спиралися на досвід і наукові знання.

8) Європейське суспільство рухалося до більш удосконаленого стану, тобто було прогресуючим.

9) Людина європейської цивілізації по-іншому дивилася на навколишній світ, бачила недосконалість соціально – економічних і політичних структур феодалізму.

ІІІ. Підсумок уроку.

Учитель. Отже, Схід жив за своїми законами, які відрізнялися від західних. На Сході свої ритми логіка, етика, світогляд. Але в кожній цивілізації існують деякі ознаки, які можна порівняти з такими ж в інших цивілізаціях, - це кількість і роль міст, рівень розвитку торгівлі, ступінь суспільного поділу праці, межі духовної, економічної, політичної свободи людини. Нехай й умовно, але за цими ознаками можна порівнювати різні цивілізації. Крім того, кожній з них властиві особливості, що ні за яких умов не піддаються порівнянню з іншими цивілізаціями. Виходячи з цього, не може бути цивілізації більш і менш розвинених. Кожна з них має унікальний «набір духовних цінностей».

УРОК-ГРА ЗА ТЕМОЮ

КНЯЗЬ ВОЛОДИМИР ВЕЛИКИЙ

Історія України. 7 клас

Мета: познайомитись з особистістю князя Володимира, проаналізувати та оцінити його діяльність, формувати вміння давати характеристику історичному діячеві, висловлювати власну думку, сприяти усвідомленню себе як частини народу, як творця історич­ного процесу.

Обладнання: портрет князя Володимира Великого, відеофільм «Історія Києва», атлас з історії України. 7 клас, контурні карти, фото пам'ятника Володимиру Великому в Києві.

Епіграф:

Подиву гідно, скільки добра вчинив він Руській землі...

«Повість минулих літ»

ХІД УРОКУ

I.    Організаційна частина уроку

II.  Мотивація навчальної діяльності учнів

Учитель. «Князеві Володимиру, як і завжди після січі, було невимовно боляче, що в Руській землі йде усобиця, ллються ріки крові, довго ще після цього доведеться Русі гоїти рани, виривати терни з наболілого тіла.

Як хотілось йому, щоб у цю пізню годину ночі поряд з ним була рідна людина, якій він міг би висловити свої думи й страждання, яка б зігріла його спраглу душу.

Отець! О, як рано він — молодий ще, дужий, полум'яний — пі­шов із життя; тільки меч і щит його висять у Золотій палаті — хо­лодні, мертві речі, а отця немає, не буде.

Мати! Володимир згадав і її, втім, що він міг знати про неї, ні­коли не бачивши, не чувши голосу?! Люди, земля, небо, скажіть, яка його мати, де вона?!

За вікном палати колишеться гілля, вітер війнув з Дніпра, мо­же, мати десь близько, може, — князь Володимир навіть затрем­тів, — вона стоїть поруч, у нічній пітьмі, дивиться на нього.

Ні, матері немає; прийде час, мине січа, він шукатиме її слід, може, колись вона сама озветься до нього, нині й її немає».

III. Основна частина уроку

Учитель. Хто ж він — князь Володимир? Відомості про дитя­чі та юнацькі роки князя Володимира донесли до нас легенди. Кня­гиня Ольга взяла до свого двору полонянку Малушу, і та вірно слу­жила при князівському дворі. Юний князь Святослав, побачивши Малушу, закохався в неї. Мати заборонила синові одружуватись на полонянці-рабині. В інтересах держави Ольга прагнула одружити сина на дочці візантійського імператора.

Малуша народила сина Володимира, якого у неї відібрали, а са­му вигнали геть з князівського двору. Свої дитячі роки хлопчик провів при дворі княгині Ольги, яка й стала йому вихователькою.

Ольга бачила у Володимирі майбутнього державця. Зерна, по­сіяні княгинею Ольгою, зійшли пишним врожаєм у Володимирово-му серці. Він виріс чудовим державцем, який намагався втілити в життя багато нових і потрібних для держави реформ.

(Демонстраціяфрагменту відеофільму «ІсторіяКиєва»)

Володимир був войовничим князем, воював з багатьма народа­ми, але тільки для того, щоб зміцнити державу.

Повертаючись до джерел

«У рік 6489 (982 р.) пішов Володимир до ляхів і зайняв городи їх — Перемишль, Червен та інші городи, які є до сьогодні під Руссю.

Сього ж року і в'ятичів він переміг, і поклав на них данину од плуга, як отець його брав.

У рік 6490 (982) піднялися оружно в ятичі, і пішов на них Во­лодимир, і переміг їх удруге.

У рік 6491 (983.) пішов Володимир на ятвягів і взяв землю їх.

І вернувся він до Києва, і приносив жертву... із людьми своїми.

І сказали старці і бояри: «Метнемо жереб на хлопця і дівчину, і на кого він упаде, того заріжемо богам»...

У рік 6492 (984.) пішов Володимир на радимичів. А був у нього воєвода Вовчий Хвіст, і послав перед собою Володимир Вовчого Хвоста. І стрів він радимичів на річці Піщані, і побідив Вовчий Хвіст радимичів...

У рік 6493 (985) рушив Володимир на болгар з Добринею, вуєм своїм у човнах, а торків берегом [Волги] привів на ношах, і там пе­реміг болгар».

Учитель.У нас у гостях князь Володимир.

Володимир. Я- Володимир. Життя моє сповнене подій, ба­гате на плани, переживання, радість і смуток. Мені завжди браку­вало найбільш рідної людини — матері. Я не бачив матері, та по-думки вона завжди була зі мною.

Уже в юному віці батько посадив мене намісником Новгорода Великого (970). Фактично керував Новгородом мій дядько Добриня. Батька я бачив рідко, оскільки він увесь час проводив у походах.

Звістка про смерть батька-князя Святослава в 972 р. дуже вра­зила мене. Почався процес боротьби за владу. Старший Ярополк убив молодшого Олега, я зібрав «за морем», у Скандинавії, норман­ську дружину і пішов війною на Ярополка. Зраджений воєводою Блудом Ярополк загинув, а я став князем Київським.

Спочатку я вирішив питання з варязькими найманцями — на­правив їх на Візантію, де вони пішли до найманої гвардії імперато­ра, і лише невелику частину залишив у складі своєї дружини. Моя дружина складалась переважно з русів. Я любив свою дружину, ра­дився з нею про устрій землі, порядки, війни.

Свою державну діяльність я почав з приєднання до Києва східнослов'янських союзів племен.

У 981 р. я приєднав хорватів і дулібів, придушив повстання в'ятичів (982) і радимичів (984), включив до руської держави За­карпатську Русь і Тмуторокань. Моя держава простягалась на схо­ді до Оки і Волги, на заході — до Дніпра, Карпат, Західного Бугу, Німану, Західної Двіни, на півдні — до Дону, Росі, Сули і Півден­ного Бугу.

Мої попередники вже проводили перші реформи, намагаючись зміцнити свою владу.

Я здійснив серію реформ.

1.  Адміністративна реформа (988) допомогла мені створити цент­ралізовану систему управління державою, оскільки я: роздав землі 12 синам-намісникам; ліквідував владу племінних князів; зміцнив центральну владу київського князя, одержав ста­тус «єдинодержця» чи «великого київського князя»; розподілив державу на окремі землі-уділи навколо вели­ких міст.

2.      Військова реформа замінила племінну організацію війська нафеодальну, за право володіти земельною власністю.

3.      Оборонна реформа передбачала широке будівництво фортець
навколо Києва.

4.      Судова реформа розділила єпископський і міський суди, буввироблений закон, що регулював відносини в суспільстві наоснові звичаєвого права («Статут земляний»).

5.      За часів мого князювання почали карбувати золоті та срібні мо­нети.

Щоб зблизитись з боярами, я влаштовував «Володимирові бан­кети» , де обговорювались важливі державні справи.

Та найважче мені далася релігійна реформа. Я хотів зробити Київ релігійним центром усіх східних слов'ян.

На Старокиївській горі я встановив пантеон головних язич­ницьких богів і святилище. Але швидко переконався, що язич­ництво далеке від ідеї єдності. Я скликав велику раду про об­рання віри. Вибір було зроблено на користь православного християнства. Я прийняв хрещення, охрестив Київ в 988 році, а згодом і всю Русь. За моїм наказом в народі нову релігію по­ширювали долаючи опір.

Та поступово стало зрозуміло, що християнство відчутно впли­нуло на розвиток Русі.

Так було запроваджено нову мораль і культуру; активніше по­чали розвиватися торгівля, кам'яне будівництво, утверджувалися культурні зв'язки і єдиний світогляд для населення різних племен. У результаті прийняття християнства зміцнювалася центральна влада князя. Це сприяло тому, що Київську Русь почали сприйма­ти у коло найбільших держав Європи.

Я дбав про свою державу, про свій народ, я шанував мудрість Соломона, який говорив: «Тому, хто бідним дає, Бог у позику дає». Я роздавав питво та їжу вбогим, немічним, недужим. Мій княжий двір був відчиненим для всіх.

Часто доводилось давати відсіч ворогам: ятвягам, тюрка-булгарам, печенігам.

Відносинам з Візантією я, як і мої попередники, приділяв бага­то уваги і зусиль. Я допоміг імператору Василю вгамувати бунтівну знать. На знак подяки за це Василь видав за мене свою сестру — принцесу Анну.

Та дорогою мені залишалась на все життя моя кохана Рогніда,

полоцька князівна.

На жаль, в останні роки життя проти мене повстали сини: не­біж Святополк і рідний Ярослав.

Гра «Інтерв'ю навпаки»

1.      Будучи князем, я не боявся нововведень. Які реформи, на вашудумку, були найбільш вдалими?

2.      Як ви оцінюєте мій вибір християнської віри?

3.      У зовнішній політиці провідне місце посідали відносини з Ві­
зантією. Чому саме з Візантією? Прокоментуйте.

4.      Я розширив територію Київської Русі, приєднавши східно­слов'янські союзи племен. Покажіть на карті кордони моєїдержави.

Моя думка

Виберіть характеристику, яка, на вашу думку, є найбільш

об'єктивною:

1. «Посівши Київський престол і 980 р. і зосередивши у своїх ру­ках неподільну владу, Володимир започаткував нову добу в іс­торії Київської Русі, найголовнішим досягненням якої було впровадження християнства в 988 р.».

2.     «Панування Володимира мало дуже велике значення в історіїнашого народу. Він правив довго: в Києві просидів 35 років
і мав час допильнувати нових порядків, котрі доводив. Церквавизнала його святим за те, що він зробив для християнства.В історії він зветься Великим».

3.     «Період князювання Володимира став кульмінаційним пунктом
в історії Київської Русі, яка тоді досягла значного політичного,економічного, культурного розвитку і стала однією з найбільшихдержав Європи. Дехто порівнював її з великою Францією, імпе­
рією Каролінгів, відомою вам з історії середніх віків».

IV. Підбиття підсумків уроку

Учитель. Головна вулиця Києва Хрещатик зберігає в назві своїй пам'ять про хрещення Русі. Наприкінці вулиці височіє Воло-димирова гора, з якої спостерігав за хрещенням киян Володимир. Нині там стоїть пам'ятник — бронзовий Володимир з хрестом в ру­ках дивиться на Дніпро (фото пам'ятника).

Пам'ятник Святому Володимирові

Він стоїть, Великий Володимир,

На горі високій над Дніпром!

З Ним, із Князем, все пережили ми

Під його покровом і хрестом.

Все пройшло: і гуни, і монголи —

Осоружна Азії орда...

Тільки він, наш охоронець волі,

Огляда лани широкополі,

Нашу землю рідну огляда.

Все згоріло і пішло із димом,

Все спливло розбурханим Дніпром,

Тільки Він, Великий Володимир,

Оживляє силу і надію

Животворним праведним хрестом.

V. Домашнє завдання

Ім'я Володимир означає «володар світу». Чи зумів «оволодіти світом» князь Володимир?

 Використана література

1.     Баханов К. О. Групова робота на уроках історії//Історія в школах України. – 1998.- №3. – С. 38-43.

2.     Баханов К. О. Лабораторно-практичні роботи з історії в середній школі // Український історичний журнал. – 1991. - № 4. – С. 86-93.

3.     Баханов К. О. Модель навчання у грі // Історія в школі. – 2000. - №10. – С. 12-18.

4.     Баханов К. О. Модель навчання у дискусії // Історія в школі. – 2000. - № 9. – С. 16-23.

5.     Баханов К. А. Театрализованные игры на уроках // Преподавание истории в школе. – 1990. - № 4. – С. 91-100.

6.     Баханов  К. О. У пошуках інноваційних технологій викладання історії // Історія в школах України. – 1996. - №1. – С. 20-24.

7.      Богачик  Т.  Традиції та інновації у викладанні суспільних дисциплін // Історія України . – 2006. – січень. - №4 (452). – С.8.

8.     Васяева М. Н. Нетрадиционные формы уроков // Преподавание истории в школе. – 2001. - №6. – С. 70 – 72.

9.     Власов В. Яким має бути сучасний урок історії // Історія в школах України. – 2008. - № 1. – С. 15 – 19.

10. Геллер Т. Дискусія як засіб формування критичного мислення учнів // Історія України. – 2006. – лютий. - №5 (453). – С. 14 – 19.

11. Голованов С. Нетрадиційні уроки історії з використанням історичних міні-вистав // Історія в школах України. – 1996. - №1. – С.29 – 34.

12. Драхлер А. Б. Кроссворды на уроках истории // Преподавание истории в школе. – 2004. - №7. – С. 33 – 42.

13. Коляда І., Мельничук І. Новітні технології організації дискусії на уроках історії України // Історія в школі. – 2003. - № 11 – 12. – С. 34 – 38.

14. Короткова М. В. Нетрадиционные формы уроков // Преподавание истории и обществознания в школе. – 2002. - №7. – С. 24 – 29.

15. Власов В.С. Історія України: експрес-підготовка до ЗНО. – К.: Літера ЛТД, 2011. – 256 с.

16. Воропаєва В.В. Хрестоматія з історії України. Практичний довідник. – Х.: ФОП Співак В.Л., 2010. – С. 90 – 106.

17. Гісем О.В., Мартинюк О.О. Історія України. Опорні схеми, таблиці, коментарі. – Кам’янець-Подільський: Абетка, 2009. – С. 130 – 149.

18. Гунько О.А. Зроби цікавим урок історії. 8 – 11 класи. – Тернопіль: Мандрівець, 2010. – С. 45 – 59.